«Слава Богу, всі живі»
Продовжуємо служити в Нікополі. Проводимо богослужіння в неділю та середу, дитяче — в суботу. Інколи маємо зібрання з постом серед тижня. В неділю після зібрання роздаємо продуктові набори, якщо маємо, дрова, одяг, воду та іншу допомогу. Частина людей, які ходили тільки за допомогою, відсіялися, але ті, які люблять слухати Боже Слово, постійно відвідують зібрання. Маємо людей, які готуються прийняти водне хрещення.
Допомагаємо ремонтувати вікна, дахи та інші пошкодження після прильотів ворожих снарядів — це свідчення, що церква стоїть поряд із людьми в їхній біді. Благовістимо на ринку, в різних мікрорайонах міста. Відвідуємо з проповіддю та допомогою навколишні села, які також потерпають від обстрілів. По можливості їздимо на Херсонщину. Люди відкриті та приймають Боже Слово.
Щосереди проводимо молитовні зібрання. Люди приходять помолитися про Божий захист над нашим містом та всією Україною, за наших воїнів, один за одного. На жаль, неподалік від дому молитви прилітають снаряди, тому надіємося тільки на Бога.
На дитячі зустрічі приходять діти різного віку. Стараємося навчати їх Божого Слова та молитви, допомагаємо продуктами. Дружина займається музичним служінням в церкві. Часто годуємо гостей та тих, хто має в цьому потребу.
Петро Ковальчук, Дніпропетровська область, уривок з листа
* * *
Продовжую перебувати в Нікополі і робити те, до чого покликав Господь. Ми вже два роки живемо під постійними артобстрілами з боку російської армії. У той район, де знаходиться дім молитви, постійно прилітає, знаходимо безліч осколків на території церкви. Але, слава Богу, всі живі. В таких умовах проводимо богослужіння, приходить багато людей. В неділю дім молитви — повний. Роздаємо хліб, християнську літературу.
Деякі люди, які відвідують церкву, звертаються за допомогою. Нещодавно одній людині осколками побило дах, ми з братами допомогли його відновити. Через деякий час ця людина прийняла Ісуса Христа своїм Спасителем, тепер відвідує всі богослужіння. У одного брата під час обстрілу повибивало все скло, допомогли йому закупити трохи будматеріалів. Намагаємося підтримувати постраждалих, чим можемо.
У вихідні виходимо на ринок для благовістя, співаємо, роздаємо газети, спілкуємося з людьми. На одному з таких заходів познайомився з хлопцем, і виявилося, що він колись ходив до церкви, але покинув. Я запросив до нас на служіння, він прийшов. І коли був заклик, хлопець вийшов, став на коліна і зі сльозами покаявся перед Богом. Коли ми запитали у церкві, хто хоче прийняти водне хрещення, записалися шестеро осіб, це все люди, які прийшли в період війни.
Прошу молитися за нас, щоб Бог зберіг наші життя. Щоб ця страшна війна швидше закінчилася. Благодать із усіма нами. Амінь.
