«Слава Богові, що привів нас сюди»
Ми з сім’єю продовжуємо жити і служити в Красилові Хмельницької області. Регулярно проводимо загальні богослужіння щонеділі та домашні групи щочетверга. Продовжуємо будівництво дому молитви. Відвідуємо інші церкви, зокрема, були в Шепетівці на молодіжному служінні, в Кам’янці-Подільському на 5-тиденному пості за Україну.
Показали лялькову виставу та провели різдвяне свято в с. Антоніни для вихованців інтернату. Виставу підготувала наша місіонерка Світлана з дітьми, які відвідують дитячий клуб. А місцеві місіонери підготували та вручили подарунки. Для красилівських дітей теж провели вечір зі святковою програмою та подарунками.
Мали захід для дітей з інвалідністю, розповіли їм та їхнім батькам про Різдво, провели рукоділля, поспівали та вручили подарунки від Сумки Самарянина. Діти й батьки були дуже задоволені. Директор закладу дякував за візит та увагу до дітей з інвалідністю.
На Різдво (25 грудня) нашою церквою відвідали хмельницьку церкву «Благодать Христа». Після цього поїхали в гості в с. Кульчини, де проживають наші переселенці. Там мали обід, спілкування, а потім ходили селом вітати людей з Різдвом, роздавали християнські газети та календарі. В останній день року мали зібрання, а потім загальний обід і час свідчень про Божі милості.
На Різдво (7 січня) провели святкове богослужіння, приїхали друзі з нашого села. Разом із ними співали в центрі міста, на ринку, роздавали газети та календарі. Ходили по домах, співали, вітаючи людей із Різдвом та Новим роком. Молилися за тих, хто має родичів на фронті.
У січні поблизу м. Чортків Тернопільської області відбувся ретрит служителів Хмельницького обласного об’єднання УЦХВЄ, який включав у себе звітну конференцію. Під час заходу в тому числі відбулося рукопокладання 11 братів, а саме 4 пресвітерів та 7 дияконів. Мене рукопоклали на пресвітерське служіння в «Церкві Ісуса Христа» м. Красилів, а Дмитра, який зі мною працює, на дияконське служіння. Також на ретриті мали молитви, планування, спілкування та відпочинок.
Їздив на похорони Олександра Шевчука, який виконував обов’язки пастора в с. Плужне, де ми допомагали в будівництві дому молитви.
Разом із друзями їздили в Нікополь Дніпропетровської області до місіонерів, які там служать під обстрілами. Там до церкви приходить багато людей, яким потрібна духовна та матеріальна підтримка. Допомагали місцевим жителям забивати вікна OSB-плитою, одній сестрі перекрили дах будинку, виконали деякі роботи в домі молитви. Відчули, що таке жити під постійними обстрілами.
На зворотній дорозі заїжджали в Золотоношу Черкаської області. Там теж богослужіння відвідує немало людей. Потім поїхали ще в Канів на зібрання. Заїхали в гості до одної знайомої сім’ї на Полтавщині.
Їздив у Кам’янець-Подільський на служіння освячення, де пережив оновлення і здобув важливий практичний досвід.
Мали зустріч місіонерів Хмельницької області в м. Хмельницькому, приїхали директор місії «Голос надії» Микола Синюк та його заступник Віталій Онищук. Обмінювалися місіонерських досвідом, ділилися свідченнями і просто спілкуватися.
Були сильні прильоти по промислових об’єктах нашого міста. З Божої милості не було жертв, тільки троє поранених. Молимося про подальший захист для нашого міста і держави загалом. В цей день ми з місіонерами їздили вкотре в с. Корчівка з продуктовими наборами для біженців. Провели невелике служіння, помолилися за них, вручили допомогу, дитячі Біблії, а також поспілкуватися за чаєм з працівниками сільської ради.
Я займаюся ремонтом пральних машин, маю хороші бесіди з клієнтами на релігійні теми, запрошую на зібрання.
Ось так працюємо, живемо, служимо, і слава Богові, що привів нас сюди, тому що є багато праці, є потреба в працівниках. Молимося про мир в Україні, про захисників і волонтерів.
«Бо я не соромлюсь Євангелії, бож вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові» (Рим.1:16).
Олександр Яковчук, Хмельницька область, уривок з листа