«Що важче бути тут, то більше не хочеться їхати»
Дивно, але чим важче нам бути тут, тим більше не хочемо нікуди їхати. Адже бачимо велику потребу саме тут. У нас почастішали тривоги, стали тривалішими (по 3-4 години) і це створює напругу, але серце радіє від служіння людям.
Кількість відвідувачів наших богослужінь зменшилася, лишилися ті, хто насправді шукає Бога. Щодня в домі молитви маємо ранкову молитву. Домашня група, яку ми започаткували 2 роки тому, налічує до 20 осіб. Щоправда, половина з них — діти.
Підлітки мають власний вокальний гурт, служать вже не тільки в нашій церкві, але й в інших общинах області. На підліткових зустрічах в неділю буває до 15 дітей. Їм добре тут, навіть не хочуть розходитися. Почали з нового року клуб «Пізнайки», він проходить щосуботи, приходять 15 дітей.
Щодня проводимо сестринську молитву по телефону, а молодші сестри щотижня збираються на спілкування, дослідження Біблії.
Роздаємо продуктові набори багатодітним сім’ям, проводимо для них служіння. Щосуботи готуємо благодійні обіди. За останні півроку провели 5 офтальмологічних клінік. Щоразу приходило близько 40 людей. Під час прийому співали та благовістили пацієнтам.
Нас запрошують у села району з євангелізаційними дитячими програмами. Звичайно, це потребує великих затрат, підготовки, здоров’я — як і все в житті.
Віримо і надіємося на Божу допомогу для України і кожного особисто. Просимо молитовної підтримки. Ми маємо в цьому величезну потребу.
Оксана Клеймьонова, Сумська область, уривок з листа