«Привезли нам дощу!»
За цей період часу ми з місіонерами та молоддю, яка приїжджала із Західної України, разом провели 10 християнських дитячих таборів. Було дуже багато нових знайомств з дітками, старшими та молоддю.
Хоча і багато знайомих, друзів але мало хто із них мав можливість приїхати до нас, оскільки були в табірному служінні в інших місцевостях, а багато хто — по роботах. Та незважаючи на це, команда була зібрана, і в середньому на кожному таборі було 24 працівники.
Коли ми приїхали на перший табір, як і минулого року на перший же день пішов дощ. Селяни говорили: «Це знову приїхали люди, які вірять в Бога, і привезли нам дощу». До цього у них більше ніж три місяці не було дощу.
Дуже гарно проходили табори, приходило приблизно 80 дітей, також і батьки, які мали можливість побути зі своїми дітьми на біблійній годині, відвідати різні гуртки (музика, рукоділля, твістінг, спорт) і навіть спуститися з гірки та пострибати на батуті. При закінченні кожному учаснику давали солодку вату. Після дитячої програми проводили вечір християнської пісні.
Багато хто із команди були змушені залишити нас і їхати на свої табори. Але на їхні місця приїжджали інші працівники. Бог ніколи нас не залишав!
З ночівлею теж не було проблем, хоча на кожному таборі бувало по-різному. Переважно брати спали в центральній палатці, трейлері, хто на батуті, хто й під відкритим небом. Сестри — в приміщенні, переважно в домі культури. Кухню возили із собою.
Часто в кінці дня батьки підходили і дякували, що ми навчаємо дітей добру і що вони бачать їхню переміну. І ми знаємо, що зерно, яке посіяне в їхні серця, обов’язково проросте.
Після двох таборів ми відпочивали і готувалися до наступних заходів, роздавали запрошення.
Наступні два табори проводилися вперше. Деякі люди з осторогою спостерігали здалеку, боялися навіть підійти, тому що їм наговорили багато негативного про нас. Ми розуміли, що без дітей не зможемо провести табір і продовжували молитися. Люди почали підходити, розпитувати: хто ми? Звідки ми? І до кінця дня прийшли діти, а на вечірньому служінні було багато дорослих. Кожного дня під час проведення табору в центральній палатці сиділо дуже багато батьків, які спостерігали за нами і раділи що ми приїхали в їхнє село. Були люди які приносили різні продукти — фрукти, мед, навіть сало.
На заключній лінійці четвертого дня табору, було дуже багато батьків, які дивувалися, що їхні діти стільки навчилися, і це все лише за чотири дні. Батьки, які не були в попередні дні, шкодували що не мали можливості побути зі своїми дітьми. Вони щиро дякували і плакали. Ми раділи і дякували Богу.
Під час кожного табору, коли приїжджали і від’їжджали, падав сильний дощ. Так було і на заключному таборі, люди були задоволені , що на їхню землю пішов дощ.
Табори закінчилися… Друзі, з якими ми працювали, із сумом від’їхали. Завдяки їм, нам спільно вдалося виконати таку важливу роботу. Дякую Богу за небайдужість їхніх сердець.