«Працювати тепер потрібно більше»
Хочеться сказати: «Слава Богу, що Він дав нам пережити цю зиму!» Нас лякали, що замерзнемо, що буде дуже важко. Але з милості Божої ми живі. Крім того, що не замерзли, то ще й інших мали можливість обігріти і фізично, і духовно. Звісно труднощів було чимало і багато праці.
На Різдво ми з молоддю приготували кількагодинну програму, яку провели у Каневі, Золотоноші, Смілі. У Каневі зібралася майже повна зала дітей з батьками. Майже всі були вперше, але мали дуже позитивне ставлення. Під час свята батьки навіть допомагали нам у проведенні. Час пройшов чудово, усі були задоволені. Тепер там проводяться регулярні зустрічі з людьми. У Золотоноші мали зустріч з дітьми ромів. Це не зовсім звичне товариство, діти шумні, але місіонери вже тривалий час працюють з цією громадою. У Цвітковому прийшло не дуже багато дітей, зате були батьки. У Смілі свято проходило під загрозою ракетного обстрілу. Деякі батьки не пустили дітей, але загалом зустріч пройшла чудово — ми бачили щасливі обличчя. Діти почали приходити на клуб, і ми щонеділі бачимось із ними. Розглядаємо теми: «Яким є Бог?», «Для чого Він нас створив?», «Хто наш Спаситель?» і т. д. Також молодь роздавала газети та календарі, відвідувала військову частину з різдвяною програмою. Але деякі плани так і не вдалося втілити у зв’язку з масовими захворюваннями активу наших працівників.
Регулярними та незмінними залишаються заняття недільної школи та молодіжні зустрічі. Дякуємо Богу за дітей та молодь. Їх стає все більше, і вони активні. Задіяні у різних видах служіння в міру вільного від навчання часу.
Також продовжуються щотижневі зустрічі з людьми, які тимчасово переїхали жити у Смілу у зв’язку з війною. Люди мають змогу послухати Боже Слово, пісні, отримати гуманітарну допомогу. Дехто із них час від часу приходять на зібрання, оскільки хочуть більше дізнатися про Бога. У Телеграм-спільноті залишають позитивні відгуки про нашу церкву, це приємно. Одна жінка, яка приводила свого онука на заняття, почала читати Біблію, певний час регулярно відвідувала богослужіння. Одного дня вона перед церквою заявила, що хоче покаятися, що робить це свідомо, оскільки, читаючи Боже Слово та слухаючи проповіді, визнала себе грішною людиною і хоче бути спасенною. Я зауважила, що є немало людей, які постійно приходять на богослужіння, але ще не вирішили приєднатися до церкви. Думаю, їм потрібен час. Я теж тривалий час вагалась перед тим, як прийняти це важливе рішення.
Є й не такі радісні новини. Від нас поїхала одна сім’я на проживання в іншу країну. Звичайно, ми благословили їх на це, але протягом тривалого часу наші дороги були так тісно переплетені, що зараз трохи важко звикнути, що їх немає. Адже ці люди були активними у служінні. Ми продовжуємо працювати, хоча працювати тепер потрібно більше. Моліться за нас, щоб наше служіння приносило більше плоду для Господа.
Ірина Крапивна, Черкаська область, уривок з листа