«Плоди своєї праці»
У 2022 році Бог подарував нам можливість провести 23 дитячі табори, на яких побувало 1725 дітей. Для дітей під час війни це дуже велика радість! Також маємо післятабірні онлайн зустрічі — діти мають можливість побачити один одного на екрані. Навчання проходить щосуботи: ми викладаємо біблійні уроки, проводимо вікторини, даємо домашні завдання. Під час уроків діти отримують бали, вкінці навчання нагороджуємо найкращих учнів, висилаємо подарунок поштою. Декілька уроків переривали повітряні тривоги, ми молилися з дітьми про Божий захист і відновлювали урок після відбою.
Також проводили зустріч із дітьми-переселенцями. Діти були просто в захваті, багато з них вперше побували на такому святі. Вони щиро співали християнські пісні, із задоволенням виконували різні завдання. Після уроку розмальовували шопери українською символікою, робили це з великим задоволенням. Вкінці усім роздали солодкі подарунки.
Мали навчання для вчителів недільної школи в смт. Торчин. Навчалися 10 студентів, майже всі дуже юні, вік 14-17 років. Паралельно студенти проходили практику в недільній школі помісної церкви.
В селі Гать на недільну школу приходить близько 25 дітей. Проводили там День подяки, на якому були присутні батьки та односельчани. Після свята був солодкий стіл. Діти на заняттях виготовляють різні цікавинки своїми руками. Наприклад виготовляли адвент-календар із 26 пакетиків — у кожному пакеті завдання і подарунок.
Часто у своїх листах я ділюся особистою радістю, як Бог дає можливість побачити плоди своєї праці. 2022 року більша частина дітей із моєї підліткової групи перейшли у молодь, багато з них задіяні в служінні, двоє стали лідерами підліткових груп, дівчинка, яка з сім’єю переїхала в США, веде недільну школу в місцевій церкві. Недавно на зібранні, коли був заклик до покаяння, я молилася щоб Бог спас усіх дітей, яких я навчала. Тут я відкриваю очі і бачу двох своїх дівчаток, які вийшли на покаяння. Це невимовна радість — коли сльози течуть і славиш Бога. Дякую Богові, що Він давав мені сили служити цим дітям, коли опускалися руки і хотілося все покинути. Варто було платити непросту ціну, щоб тепер бачити плід.
Ірина Рузак, Волинська область, уривок з листа