«Нелегко дивитися на сльози батьків»
«І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім'я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві» (Кол.3:17). Я вдячна Богові за можливість служити, радію, що можу бути корисною для Божого Царства, виконувати Його волю і розказувати про Його любов. «Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса» (2Кор.4:5).
На даний час проживаю і служу в м. Перемишляни. Перед Різдвом до нас приїхали троє дівчат, які виявили бажання послужити на місії. Вони багато допомогли на кухні і в різних поїздках. Також приїжджала молодь із с. Кідри, які плідно попрацювали в нашому місті, співаючи від хати до хати про Добру Звістку, про народженого Спасителя. Заходили в магазини, кафе, лікарню, міську раду та інші державні установи. Також пройшли окружні села, люди з радістю приймали і слухали Боже Слово. Мали поїздку в психоневрологічний інтернат с. Грушка з різдвяною програмою та подарунками. Розповідали історію, вітали зі святом, співали та спілкувалися. Потім відвідали біженців. Їздили в інтернат с. Лівчиці, де маємо знайому дівчинку. На її запрошення підготували програму і відвідали дітей. Вони радо спілкувалися, ділилися переживаннями. Відбулися різдвяні заходи і в с. Мерещів та с. Брюховичі. Ми з командою підготували виставу, запросили дітей з батьками. Дітям роздали вірші, вчили з ними пісні. Після свята фотографувалися, пили чай зі смаколиками.
Ми вирішили поїхати в м. Запоріжжя з «Подарунком неба». Перед цим заїхали відвідати місіонерську сімʼю (Рому та Юлю Коханців) у Черкаській області. Юра Яковчук організував свято для дітей з окупованих територій, прийшло чимало дітей з батьками, які почули Добру Звістку. Молодь показала виставу, співала, вітала дітей, роздавала подарунки, християнську літературу, спілкувалася з людьми. Саме в той час, коли проходив захід, не було повітряної тривоги, і ми бачили в цьому Божий захист, тому що в сусідніх областях була. Ми проживали три дні в будинку, де був прихисток для біженців. Також побували на служінні в церкві «Еммануїл», після служіння зустріли знайомих, поспілкувалися. Потім поїхали в центр Запоріжжя і там співали перехожим. Перед війною ми служили на місіонерській точці Приморськ Запорізької області, тому мали там знайомих, які також виїхали з окупації. Зустрічалися з ними, ділилися пережитим одне з одним.
Повернувшись у Перемишляни, продовжуємо тут служіння. По четвергах їздимо на ринок в Глиняни та Біберку з піснями, роздаємо газети. Буває що привозимо гуманітарну допомогу. Люди вибирають одяг, літературу, спілкуються, слухають спів. Поступово бачимо, як змінюється їхнє ставлення до церкви. Часто нас запитують, для чого ми це робимо, їх дуже дивує, що все безкоштовно. При можливості ходимо в лікарню, благовістимо, співаємо, роздаємо по палатах газети.
Щосуботи проводимо дитячий клуб в селах Мерещів та Брюховичі. Діти з радістю приходять послухати біблійну історію, ми з ними займаємося рукоділлям, вчимо золоті вірші, співаємо, граємося. Дякую Богу за кожного з них. У неділю проходить ранкове богослужіння та недільна школа. Після цього їдемо на служіння в Брюховичі. Буває, що ніхто не приходить, то ми відвідуємо сім’ї, спілкуємося, молимося за людей. Відвідували сім’ю, в якій шестеро дітей, а мама через хворобу не розмовляє. Спілкувалися з дітьми, усі вони розумні, веселі, декламували нам вірші, співали разом з нами. Помолилися за них і лишили подарунки.
Їздили по селах у сім’ї загиблих воїнів. Мали спілкування, слухали розповіді батьків про їхніх синів-героїв. Співали, молилися, благовістили про Ісуса Христа, Який утішає в скорботах. Привозили продуктові набори і фінансову допомогу. Я вірю, що війна скоро закінчиться і прийде мир. Так нелегко дивитися на сльози батьків. Після цього ми мали поїздку в с. Нараїв на зібрання, послужили проповідями, віршами, піснями. Дякую Богу за Його милості, за бажання служити Йому.
Оксана Остапюк, Львівська область, уривок з листа