«Нагорода переможця»
Разом з командою молоді провели вісім дитячих таборів — два дводенні, решта одноденні. Як одна з координаторів я молилася: «Господи, хай Твоя любов і єдність буде між усіма, хай буде Твоя праця в наших серцях!» І справді кожен учасник команди пережив дотик Святого Духа. Молодь була різна — і з християнських сімей, і з невоцерковлених. Одна дівчина свідчила, як пережила сильний Божий дотик, отримала прощення, легкість, бажання шукати Бога.
Я люблю дивуватися Богом, особливо Його чудесами. Під час проведення таборів на весь період прогнозували дощ. Але, слава Богу, дощ ішов в тих селах, де було куди сховатись, а ті села, де не було накриття, дощові хмари обминали.
Діти дуже чекали таборів, і радісно нас зустрічали. Тема цього року була: «Понад усе». Ми розповідали про цінності, які мають бути на першому місці. Доносили, що Боже Слово є живим і діючим, а Ісус Христос є єдиною дорогою до неба. Заключна програма кожного табору для дітей та батьків на півтори години включала пісні, вистави, слово служителя. Що мене приємно здивувало — багато дітей та дорослих просили Біблії. Це був прекрасний час служіння.
Служителі організували для підлітків табір в Карпатах, в Івано-Франківській області. Це особлива подія для 49 дітей з нашого та окружних сіл. Вони, зокрема, побували на екскурсії у Львові, відвідали найвищу точку України — Говерлу. Протягом табірних днів служителі викладали доступні семінари, проводили особисті бесіди зі всіма бажаючими. Це дуже особливий вік, якраз той період, про який сказано: «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї» (Пр.22:6). Підлітки ділилися своїм болем, тривогами. 15 осіб з них вийшли на покаяння. В останній день директор місії Микола Синюк викладав на тему «Нагорода переможця».
У цьому таборі була одна дівчинка, тато якої недавно загинув на війні, її серце розбите. Вона трималася осторонь від усіх і в перші дні багато плакала. Ніхто не міг з нею потоваришувати. Але з часом стала відкриватися, заводити дружбу з однолітками. По молитвах, які лунали щодня, її біль потроху стихав. Віримо, що Бог втішатиме її серце, адже Він має особливий план і підхід до кожного.
Продовжуємо працювати з людьми, які приходять до церкви. Тьотя Люба зі своєю мамою дуже люблять богослужіння. І хоч мамі вже 81 рік, вона просить, щоб Ілля привозив її в дім молитви. Часто навідуємося в гості, вони люблять, щоб наші діти їх порозважали. За чаєм спілкуємося на різні теми.
Настя, яка прийняла хрещення минулого року виявила бажання навчатися і місіонерській школі «Голосу надії», мріє стати місіонеркою, звіщати людям про Бога. Віримо, що Бог пошле їй хорошу долю, і буде використовувати для поширення Божого Царства.
Бабуся Оля, дивним чином прийшла в церкву півроку тому, продовжує відвідувати молитви та недільні богослужіння. Її сини воюють на фронті, жінка дуже за них хвилюється, молиться і надіється на Бога.
Що три місяці роздаємо газети в кожен дім — і це прекрасний час для спілкування з людьми нашого села. Багато хто з радістю чекає на газети.
По сусідству з нами живе вдова з чотирма дітьми. Ми включили її до проекту, який раз на три місяці надає допомогу для подібних сімей. Віола дуже вдячна церкві за допомогу. Час від часу приходить з дітьми погуляти до нас у двір, тож маємо час для спілкування.
Коли буває, від’їжджаємо кудись, то через декілька днів серце вже рветься додому на рідну Полтавщину. Тут нам добре, тут наше місце, тут Бог працює через нас, і це велика честь служити у Його винограднику.
Надія Кантерук, Полтавська область, уривок з листа