«На війні Бог дуже близько»
Дякуємо Богові, що в нашому краї відносно спокійно і ми можемо проповідувати Слово Боже. Хоча чуємо і тривожні новини. Приходить горе і в наше село. Продовжуємо молитися за воїнів, за Україну. У селі багато хлопців забрали на фронт, ми знаємо імена і молимося за них. Люди, як ніколи, стали чуйними до Божого Слова.
Продовжуємо працю з дітьми в нашому селі. Маємо окрему кімнату в сільському клубі. Щосуботи зустрічаємося там з дітьми. Приєднуються нові учасники, які раніше не ходили. Граємо в ігри, проводимо біблійні уроки. В неділю діти приходять на дитяче служіння. Одна дівчинка 10 років розповіла, що мала страх, та коли почала читати Боже Слово, то помітила, що страх десь подівся. Вона дякувала Богові. Хлопчик розповів, що не розумів як це — мати радість в серці, але коли почав молитися і читати Біблію, то отримав надприродну радість. На цьому служінні були й батьки цих дітей. Пізніше ми мали гарне спілкування за чаєм.
Разом з іншими братами їздили на фронт, щоб служити військовим. Їздили по різних точках, постійно чули вибухи. Там, у підвалах ми читали Боже Слово, солдати молилися молитвою покаяння. Вони завжди раді, коли до них приїжджають для спілкування та молитви. Були в селах, які майже повністю зруйновані. Люди там практично не живуть. Іде війна і вона страшна, але є й війна за душі. Тому використовуємо цей час для благовістя. На війні Бог дуже близько. І ми це відчуваємо, і військові.
Ми продовжуємо відвідувати 50 поранених солдат у госпіталі. Сестри із задоволенням стараються приготувати смачні страви. Хтось приносить продукти, хтось смажить, варить, хтось заносить. Також приносимо їм Боже Слово. Відвідуємо сім’ї військових у нашому та сусідньому селі.
Ігор Стельмах, Волинська область, уривок з листа