«Мороз, вітер — а люди чекають»
Пишучи ці рядки, маємо в серці велику вдячність Богу за всі Його добродійства, піклування і ведення. Як завжди, початок нового року несе із собою невідомість, але так приємно усвідомлювати, що все в руках Всемогутнього Творця. Так було і рік тому… Думки роїлися, були різні прогнози, погрози, що вселяли тривогу в серце. Та все ж Бог давав силу відганяти страх і рухатися вперед.
За спиною у нас немалий графік служінь, адже рік видався насиченим. Як би не було, але з Божою допомогою вдалося провести приблизно 130 служінь різного формату. А це означає, що не один десяток тисяч кілометрів подолано з Доброю Звісткою! Нові люди, нові обличчя, не раз — сльози на очах людей, які відчули Божий дотик.
Часто доводилося бувати по 3-7 днів у поїздках, залишаючи сім’ї, дружин, дітей, але Бог оберігав, у тяжкі моменти підтримував. Діти дорослішають і тепер з’являються нові виклики і хвилювання. Як донести до їхніх сердець Божу любов і наставити у вірі? Молимось до Бога про це.
Пригадалося, як останній раз був обстріл нашого міста… Це трапилося неподалік того місця, де проживає Роман. Його спогади: «Серед ночі пролунала сирена… Загалом ми вже звикли до цього. Але цього разу вона навіяла тривожні відчуття. Подумки помолився і далі заснув. Аж раптом прокинувся від потужного вибуху! Я підбіг до відчиненого вікна (бо було літо, душно) і побачив зовсім близько стовп диму. А коли перевів погляд, пролунав наступний ще сильніший удар! Я так і присів біля вікна. Стали молитися з дружиною, думаючи, що робити — чи будити дітей і бігти десь ховатися… Але зрозуміли, що ніде діватися. Ми помолилися і продовжили сон. Слава Богу за охорону!»
Цього року Господь дав можливість послужити в Київській, Черкаській, Миколаївській, Херсонській, Полтавській, Харківській, Житомирській, Сумській, Одеській, Закарпатській областях. А також у нашій місцевості — на Волині і поблизу. Також відвідали Литву. Ми з великою радістю відгукуємося на запрошення зі східних регіонів, адже там особлива атмосфера і люди. Для порівняння: на християнські заходи в будинок культури в нашій місцевості приходить 10-20 людей, на сході — в рази більше, і спрага більша.
Нещодавно повторили схожу поїздку до Чернігова. Знову мороз, вітер — а на вулиці люди чекають! Як добре, що в такі моменти Бог дає здоров’я та сили. Служіння затягувалося допізна, продовжувалося при світлі ліхтариків. Але це не проблема, коли така тепла атмосфера. Пам’ятаємо служіння в с. Ягідне. 27 днів люди провели в підвалі школи, в жахливих обставинах, без необхідних умов для життя. Приміщення площею 180 м² вміщало 360 осіб — це і немовлята, і діти, і дорослі, і люди похилого віку. Хтось помер прямо там, хтось важко хворів інфекційними захворюваннями, і це все під наглядом окупантів. Якесь зауваження або обурення сприймалося як непокора і каралося розстрілом. Це жахи війни! Ці люди слухали нас із величезною увагою, ковтаючи кожне слово пісні, проповіді, і не бажали розходитися…
Незважаючи на обставини, ми й далі налаштовані служити, скільки дасть Бог сил і можливостей, бо для нас велика радість і потіха — бути корисними у справі проповіді Євангелії. Нехай допоможе нам Господь.
Гурт «Левит», Волинська область, уривок з листа