«Мамо, тут не капає!»

22.11.2019
0
76

Після проведення своїх таборів у липні ми вирішили допомогти у проведенні дитячого табору у м. Перемишляни. Хоч сил лишилося небагато та Бог та надихав нас. Чесно кажучи, ми не сподівалися, що прийде близько сотні дітей та їхні батьки. В таборі був один хлопчик 12 років, який виявився родичем моєї дружини, за сім'ю якого вона постійно молиться.

У серпні відбулася чудова дитяча євангелізація проведена за участі міжнародної місії IMOCE. На території нової школи у м. Турка зібралося до триста дітей разом з батьками. У м. Сколе в гімназії, де навчаються наші діти, вперше був дозволений та проведений такий масштабний захід. Дитяча активна програма, ігровий майданчик, солодка вата та попкорн, цікаві майстер класи, пісні, проповідь Євангелія — все це вразило дітей, батьків та дирекцію шкіл.

Осінній табір при церкві під час шкільних канікул зібрав до 70 дітей та дорослих міста. Теми цього табору: «Що посієш, те й пожнеш», «Бумеранг добра», «Бог на першому місці». Одним із завдань для кожної команди було — піти у місто та зробити добро перехожим. Діти підходили до людей та говорили, що вони з табору «Вітрила Надії», дарували цукерки, з посмішкою казали: «Ісус вас любить» та співали християнські пісні. У неділю на ранковому богослужінні багато дітей та наставників вийшли на заклик проповідника, щоб Бог був на першому місці в їхньому житті.

Цього місяця зусиллями церкви та друзів побудували невеликий будинок у циганському таборі для сім’ї, в якій шестеро дітей та мати вагітна ще одним. Їхній крихкий дерев’яний будинок розібали для того, щоб побудувати міцніший. Але чоловіка Єріки посадили в тюрму, і вона лишилася з дітьми у наметі з дерев’яних стовпів, накритих старими килимами та одягом. Почалися холоди, дощі. І ось, цього тижня вони вже спали з дітьми у теплі в невеликому будинку з блоків. Ми дуже раділи, дуже зворушливо, коли дитина каже: «Мамо, тут не капає!» І не важливо в якому бруді й болоті доводиться працювати.

Вуличні проповіді та зустрічі з людьми наповнюють наше життя змістом. Розумієш, що живеш не даремно. Щочетверга виходжу зі столиком з літературою на місцевий ринку. Гарну розмову мав з одним юнаком. Я не думав, що люди в місті слухають євангельські передачі по радіо, яке підключене в домі молитви через інтернет. Вони залишають свої відгуки та подяки.

Це великий привілей — служити Господу та бути Його співробітником!

Петро Височанський, Львівська область, уривок з листа



Додати коментар

Пожертвувати