«Місіонер» у колисці

31.12.2019
0
516

Наш серпень був насиченим. Давно мала бажання щоб зібрати людей з вадами слуху нашого міста і зробити спілкування. Друзі мої з Київської області допомогли реалізувати цей задум.

12-15 серпня 2019 року провели табір для дітей нашого міста. Приїхала команда із Західної України. Табір відвідали близько 100 дітей. Тема була морська. Бог дав гарну погоду Господь. Ввечері ми мали зустрічі з підлітками, молоддю. Спочатку грали волейбол, а потім було спілкування.

16-18 серпня вперше провели табір для людей з інвалідністю. Хоча було багато переживань, але результат перевершив мої очікування.

У вересні їздила на двохденне навчання із служіння людям з вадами слуху в Київ.

На початку навчального року знову розпочали дитячий клуб. Також і підлітковий клуб продовжуємо проводити. У с. Литвинець зробили паузу, там ситуація не з кращих. Молимося, щоб все налагодилося.

22 вересня у нашому місті в парку під відкритим небом було Свято подяки. Проповідували священнослужителі протестантських общин, а також православної церкви. Співав гурт із Первомайська.

Поки Валентина не було, ми з його дружиною вирішили піти вулицями пороздавати газети. Ми йшли з 4 її дітьми, а найменший «місіонер» лежав у колисці.

10 жовтня взяла участь у молитовному сніданку з представниками влади нашого міста.

22 жовтня їздила в Київ у місіонерську школу «Ковчег» як наставник. Ходили столицею із двома студентами, вони практикували отримані знання.

Після місіонерської школи до нас приїхали студенти на десятиденну практику. Разом з ними ходили проповідувати в Каневі, співали, відвідували людей, декому допомагали фізично. Були цікаві зустрічі, коли проповідували рибалкам на березі Дніпра.

Їздили на похорон в Золотоношу підтримати наших місіонерів у втраті близьких.

Щоб зростати у вивченні жестової мови, їздила за 40 км до друзів на богослужіння перекладати. Хоча в нашому місті немає УТОГу, але ми збираємо нечуючих людей у мене вдома. Також я вступила в університет для отримання державного диплому з української жестової мови. А недавно ходила з нечуючим хлопцем в центр зайнятості, він шукає роботу.

На даний час служіння проводиться у мене вдома, оскільки холодно на вулиці. Слава Богу, вже маємо земельну ділянку під дім молитви. Хочемо найближчим часом почати підготовку території для будівництва, хоча ще немає з чого будувати…

У Територіальному центрі я запропонувала проводити майстер-клас із рукоділля, стали збиратися щосереди. Маємо з ними гарні стосунки з працівниками ТЦ.

Їздила у Первомайськ як наставник для студентів ШОЄ, яка там проходила.

Валентина Готь, Черкаська область, уривок з листа

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



Додати коментар

Пожертвувати