«Каравани завантажених автомобілів та розгублених людей»
З Божої милості ми прожили ще один непростий відрізок життя і служіння в Україні. Свідкуємо, що Господь береже нас та наших дітей. Бачимо як наш народ відкриває серце для молитви, щоб слухати Боже слово.
За період воєнних дій нам вдалося обійняти, помолитися і підтримати багато людей. Церква в Петриківці стала хабом для прийому, сортування та роздачі продуктів харчування, засобів гігієни, генераторів та інших необхідних для життя речей. З одного боку це не так просто, бо співпраця з ООН за їхніми продовольчими програмами — це документація, звітність, різні інтерв’ю та зустрічі, але з іншого — це чудовий ресурс, щоб допомогти нужденним та підтримати їх духовно.
Це відбувається так: командою служителів-волонтерів у співпраці з місцевою владою часто прямо на території сільської ради збираємо людей (організовують збір часто самі органи влади), благовістимо надію в Ісусі Христі, заохочуємо молитися, роздаємо Євангелії та допомогу. За цей період ми таким способом посіяли Боже слово в багато сердець, робимо це з надією, що Господь сильний зростити.
Через посилення жорстокого наступу росіян, в наших краях з’являються нові сім’ї біженців. Боляче дивитися на ці каравани завантажених автомобілів та розгублених людей, що шукають житло для своїх сімей. Годуємо переселенців у церкві, при можливості приймаємо на нічліг, консультуємо, молимося.
Ракети над головами, постійні походи дітей в бомбосховища, перебої з електропостачанням, новини про загиблих та поранених — все це непросто для психіки. Але саме в цих обставинах люди особливо потребують Євангелії. Тому переносимо це з вірою, що Господь не залишить нашу сім’ю. Дякуємо, що молитеся і підтримуєте наше служіння.