«Дивлячись в очі дітей, бачимо рани…»
Я випускник останнього набору місіонерської школи «Голосу надії». За останні три місяці на місіонерській станції в м. Житомир було звершено чимало духовної та фізичної праці. Зокрема, нещодавно придбали приміщення, в якому зараз активно відбувається ремонт.
Уже почали проводити богослужіння, молодіжні зустрічі, займаємося особистим євангелізмом, знайомимося з людьми та благовістимо. Багато людей від щирого серця дякують, що ми розпочали будівництво дому молитви і створення церкви.
Провели дитячі табори в с. Лісівщина, смт Нова Борова, Іршанськ та Чоповичі. Це був найпрекрасніший час цього літа. Діти — це майбутнє, дивлячись в їхні невинні очі, ми бачимо рани теперішнього часу… Через ці табори ми намагалися розрадити їх, повернути радість і надію. Служіння дітям і нам приносить радість, а головне — Боже слово було посіяне в юні серця.
Також не залишаємо без уваги літніх людей, відвідуємо, спілкуємося, допомагаємо фізично при потребі, наприклад, із дровами.
Роздаємо гуманітарну допомогу сім’ям військових, які постраждали або загинули на війні. Для нас це нелегке завдання, важко навіть підібрати слова підтримки чи підбадьорення, але вони є в Господа.
Павло Колодич, Житомирська область, уривок з листа