«Діти боялися спати вночі»
Я служу місіонеркою у с. Нігин Хмельницької області. Зараз непростий час в Україні, багато чого змінилося і ще змінюється, але служіння Богу не припиняється а навпаки зростає.
Ми продовжуємо працю з дітьми в християнському клубі «Скарб». Маємо виклад Євангелії з предметним уроком, а також проводимо різні гуртки та ігри. Також ведемо служіння в помісній церкві.
Зараз я також працюю в місцевому готелі. Коли почалась війна багато переселенців приїхало в цей готель. З деякими знайомилися, спілкувалися на духовні теми. Уже тривалий час в готелі проживають біженці з Харкова. Від них почула багато історій, як війна змінила їхнє життя. Багато людей залишилось без дому. Також запрошувала дітей до християнського клубу, таким чином до нас приєдналося 15 дітей переселенців. На уроки приходять батьки, бабусі, вони дуже вдячні, що ми навчаємо дітей читати Біблію і шукати Бога у своєму житті. Одна мама сказала, що дуже дякує нам за наші заняття, що її двоє дітей вперше почули про Ісуса Христа, Який може робити чудеса. Вона показала відео, де її дитина молиться і просить Бога про мир в Україні. Жінка поділилася тим, що довелося пережити в перший день війни, як діти боялися спати вночі. Але зараз, коли моляться перед сном, за її словами, є великі зміни — стали спокійно засинати і страх залишив їх.
Одну дівчинка 13 років я після уроків запросила в гості. Вона розказала свою історію — про те, що пережила під час війни. Сказала, що знала про Бога, але не знала про Ісуса Христа, про силу молитви. Дуже дякувала нам, що ми дали їй цю силу. Але я відповіла, що цю силу дав їй Бог. Зараз вона часто ділиться тим, про що молиться, про що дізнається, читаючи Біблію, що Бог робить в її житті. Дуже любить слухати історії з Біблії, старається все запам’ятати.
Одна бабуся розказала, що її онучці 4 роки, але в недільній школі вона запам’ятала, про що ми молилися. І тепер коли гуляє надворі, коли вдома, будь-де — молиться цією молитвою.
Якось на уроці я запитала дітей, чи читають вони Біблію, а якщо в когось немає, щоб підняли руку і ми подаруємо. Настала тиша — всі мовчать. Я подумала, мовчать — значить, у всіх є Біблія вдома, просто не читають. Але одна мама каже: «Вони мовчать, бо ні в кого немає Біблії!» Тоді ми подарували їм Біблії з ілюстраціями. Діти були такі раді, та й батькам було цікаво гортати — вони з непідробним захопленням розгортали книги. Тепер діти приходять і діляться тим, про що встигли прочитати.
Зараз в нашому готелі проживає 75 переселенців, і всі вони стали мені друзями. Запрошую їх в гості. Разом спілкуємося про Бога, співаємо пісні під гітару. Допомагаємо їм, чим можемо. Організовуємо для дітей та батьків невеликі відпочинки на природі. Ставимо батут, надувну гірку. Батьки вдячні, що навіть у такий непростий час робимо таке дозвілля, щоб відволіктися і цікаво провести час. Майже щодня діти з недільної школи приходять до нас в гості. Також ми приймали в себе вдома одну сім’ю переселенців з Києва. Вони проживали в нас деякий час.