«Бог обертає зло на добро»

31.05.2022
0
192

По милості Божій ми живі та здорові. Війна розділила життя українців на «до» та «після», тому й наші справи набули іншого змісту. За період воєнних дій ми пережили різні періоди самоусвідомлення. Спочатку все було страшно і незрозуміло, але коли зрозуміли, що маємо робити, стало легше. Почали діяти.

У перші тижні найголовнішою нашою працею була майже постійна молитва. Ще ми приймали потік переселенців, багато зупинялись у нашому домі молитви. Усіх треба було нагодувати та влаштувати на нічліг.

Потім у нас з’явилася можливість надавати допомогу у вигляді продуктових наборів, засобів гігієни та одягу. Дні були заповненими цією працею. Допомогу привозили, розвантажували, відвантажували для інших церков  області…

Співпрацюємо із соціальною службою нашого міста. Вони знають потреби і місцевих жителів, і переселенців, тож надали нам контакти людей. Спочатку ми розвозили допомогу по домівкам. А потім праця налагодилась, і люди стали приходити в церкву. Отримували як матеріальну, так і духовну підтримку. Так у нас з’явилось багато нових знайомств. Люди приходили на молитву, на зібрання, просто протягом дня. Розповідали свої непрості історії. Співчуваючи, стараємося спрямувати їхній погляд на Господа.

7 квітня на свято Благовіщення ми з допомогою соціальної служби зібрали стільки сімей переселенців, скільки міг вмістити наш дім молитви. Спілкувалися про значення свята, а також про Благу Звістку для кожної людини, яка полягає в тому, що Ісус Христос примирив нас із Богом. Діти служили співом. Усі разом молилися за Україну. Планували програму для дітей, але погода завадила. Пригостили наших гостей кашею на свіжому повітрі. Під час обіду багато спілкуватися, знайомилися. В кінці усі отримали продуктові пакети, та іншу допомогу.

Згодом провели ще дві подібні зустрічі. Одна з них відбулася на другий день Пасхи, відповідно й тема була — воскресіння Ісуса Христа. Основну частину історії ми вирішили подати у вигляді «Розповіді з коробками». Це коли розповідаючи пасхальну історію, по черзі відкриваємо коробки з предметами, пов’язаними з останніми годинами життя Спасителя. Наприклад, монети символізують зраду Юди. Остання коробка найбільш інтригуюча, вона — порожня, що символізує порожній гріб. Я бачила, як Господь торкався сердець людей, вони зацікавлено слухали. Потім ділилися, що розповідь допомогла їм зрозуміти цінність смерті і воскресіння Божого Сина. Також лунали свідчення, співали діти, в кінці молилися. Дехто з людей вийшов на покаяння. Потім усі вийшли на вулицю і мали спільний обід. Для дітей організували конкурси, батут. Потребуючі отримали допомогу.

Наступну зустріч зробили до Дня сім’ї 15 травня. Формат був дещо інший, більш ігровий, але, як завжди, мали духовну частину. Говорили про те, що Бог — Батько, Якого потрібно любити і слухатись. Була загальна гра, під час якої діти мали відчути цінність батьківської любові і важливість послуху. Діти співали свою улюблену пісню «Заповідь дитяча». Один брат, який служить у жанрі мальованих проповідей, на цей раз розповів про блудного сина. Потім ми смачно пообідали у церковному дворі. Дітям настільки все подобалося, що зустріч сильно затягнулася, ми повернулися додому аж ввечері, вдосталь наспілкувавшись. Люди розповідали свої переживання, ми намагалися спрямувати їх до Бога.

Якось прийшла до нас на зібрання одна молода жінка, переселенка з Охтирки. Після зібрання виявилось, що вона дізналася про нас через соціальну службу. Її діти стали приходити до нас на клуб. Виявилося, що жінка перенесла два курси лікування раку, і її здоров’я дуже ослабло. Вона казала, що вірить в Бога, визнає, що це Бог зберіг її життя в лікарні, коли була у важкому стані. «Значить, — каже, — у Бога є для мене план, і я боюсь Його підвести». На одній із наших зустрічей жінка примирилася з Богом, ми помолились за її повне зцілення. Коли вона поверталася в рідне місто, дали їй контакти місцевої церкви. Хоча ми були знайомі недовгий час, і причиною знайомства стали ці страшні події в нашій країні, але Бог може навіть зло обернути на добро! Пишу і плачу від вдячності Господу…

Хочу сказати, що всі ці події показують, які ми є насправді і що для нас цінне. Слава Богу, члени нашої церкви дуже згуртувалися і готові служити ще більше. Молодь теж згуртувалася, допомагає в служінні, більше цінує один одним. Діти також. Ми дуже радіємо!

Протягом останнього часу у нас в церкві покаялися декілька людей, стали відвідувати зібрання. Інші — просто приходять, прислухаються. Ще інші — тільки висловлюють бажання відвідувати зібрання. Вірю, що Господь працює в їхніх серцях, молимося за них.

Під час війни у нас в церкві відкрилися курси української та англійської мови. Проводять їх переселенці. Одна — вчителька з досвідом зі Слов’янська, їхня сім’я живе в домі молитви. Друга — дівчина з Харкова, її батьки відвідують нашу церкву, а вона виявила бажання займатися з дітьми. Також безперебійно працює і недільна школа, і клуб. Приходять нові діти. Життя вирує!

Ірина Крапивна, Черкаська область, уривок з листа



Додати коментар

Пожертвувати