«Біль — це норма їхнього життя»
У Шепетівці прийняли хрещення четверо людей. Церква росте, формується гарна команда: пресвітери, диякони, молодіжні лідери, вчителі недільної школи, наставники для хлопців та дівчат у денному центрі. Служимо у притулку для дітей та закладі для людей похилого віку. Допомагаємо захисникам та їхнім родинам.
Хочу розповісти історію одної з сестер, яка приймала хрещення. Від народження вона мала складне життя. Непорозуміння з батьками, друзями, постійні зради близьких, побиття чоловіком, хвороби, безвихідь привели її до того, що вона стала дівчиною за викликом. Життя в гріху привело до ще більших проблем та хвороб. Жінка вдруге вийшла заміж, здавалося б життя мало змінитися на краще. Але натомість стала вживати алкоголь, наркотики. Якось вона зустріла віруючих людей, які запросили до церкви. 7 років тому жінка покаялася перед Богом, але все одно не могла перемогти гріховні звички і сама розуміла, що в такому стані не може прийняти хрещення. Вона розповідала, що навіть віруючі люди вже стали її уникати. Десь рік тому жінка почала відвідувати наші служіння. Після спілкування ми прийшли до висновку, що потрібна молитва за звільнення. У церкві є команда братів, які це практикують. З її згоди взяли церквою триденний піст, почали ланцюжкову молитву. Жінка сповідалася мені, та ще одному служителю. Перелік чималий — розмова зайняла до двох годин. Вона каялася та відрікалася від кожного гріха. Потім — молитва за звільнення, після багатьох годин сестра отримала звільнення. Ми втомлені, а вона щаслива. Всяка залежність очищена Ісусом Христом. Велика подяка Йому. Жінці довелося пройти довгий шлях між покаянням та водним хрещенням. І цього року нарешті ввійшла в заповіт із Господом. Сьогодні вона активно служить в пансіонаті для людей похилого віку. Бачить у цьому своє служіння.
Також пансіонат відвідують діти із денного центру. Літні люди дуже радіють, що до них приходять діти, які говорять про Ісуса Христа. Я зауважив, що світ приховує старість від молодого покоління. Як результат, молодь робить багато помилок у своєму житті. Діти із центру — переважно із соціально незахищених сімей, у когось — батько на війні.
Сьогодні, коли пишу цей лист, ми із дружиною служили в притулку для дітей. Уже четвертий рік його відвідуємо. Тричі на місяць, в неділю після зібрання їдемо туди. Багато з цих дітей пережили зраду батьків, знущання, голод та побої. Вони злі на всіх і на все, часто навіть і не замислюються, що завдають біль іншим. Біль — це норма їхнього життя. Сьогодні проводили урок «Біблія — інструкція для життя». Запитували, чи читали діти Біблію. Більша частина відповіли, що читали, і навіть батьки їх спонукали до цього. Я подумав: «Як так? Батьки читають Біблію — але діти опинилися в інтернаті! Яке ж враження в них про Бога?» Ми розповідали згідно Божого Слова, звідки взялися зло, гріх, смерть, та як Бог з великої Своєї любові віддав Сина за наші гріхи. Я побачив велике здивування в очах дітей, вони не очікували це почути. Вони думали, що Бог зайнятий, у Нього немає на них часу. «Це не так — Бог любить вас, Він готовий допомогти. Довіртеся Йому!» — ми намагалися показати їм шлях до Бога через Біблію.
Цієї осені мене призначили регіональним пресвітером — додалося роботи, але я вдячний за це доручення.
Василь Перепелиця, Хмельницька область, уривок з листа