«Ісус за все заплатив!»
Слава Богу, карантин зараз не дуже суворий, і ми можемо збиратися в домах молитви. У нас всі живі і здорові. Служіння проходять регулярно, але вони більше схожі на домашню групу.
Постійно роздаємо християнську літературу у центрі міста на площі — це є дуже хороший метод, щоб розпочати розмову із перехожими, розповісти їм про Ісуса Христа, помолитися за їхні потреби.
Два рази нам вдалося поставити намет. Працюємо командою, один — стоїть у наметі, де розкладена різна література і спілкується з тими, хто підходить. Інші — навпаки йдуть до перехожих, пропонують їм християнські газети тощо. Коли я чергувала в наметі, підійшла одна жінка і стала пильно розглядати літературу. Усе, що вона не брала, клала назад. Я зрозуміла, що вона погано бачить. Під час розмови жінка сказала, що хотіла б отримати Біблію, але у неї дуже поганий зір. Якраз у нас було два Нових Заповіти з великим шрифтом. І коли вона відкрила один з них, її погляд зупинився на словах, де Ісус Христос відкрив очі сліпому. Захотіла, щоб за неї помолилися. Я покликала пастора Юру, який у цей час роздавав літературу і спілкувався із людьми. Після молитви жінка хотіла заплатити, але брат Юра сказав, що Ісус уже за все заплатив. Багато людей із задоволенням брали газети та Євангелії, говорили слова вдячності і підтримки, від інших — ми навіть чули погрози.
Продовжуємо відвідувати хворих людей по домівках, щоб хоч якось підтримати, помолитися, почитати їм Боже Слово. Пастор час від часу має зустрічі з учасниками бойових дій та членами їхніх сімей. Директор їхньої спілки радо його запрошує. Також надаємо їм матеріальну допомогу, продуктові пакети.
Щосуботи на підлітковий клуб на приходять 5-13 чоловік. Я відповідальна в Черкаській області за дитяче служіння, тож працюю з вчителями недільних шкіл і клубів. 12 грудня 2020 року нам вперше за час карантину вдалося зібратися для спільної молитви. Обговорили робочі питання, поділилися досвідом і переживаннями. Зустріч була надихаюча.
Слава Богу, що Він береже і турбується про нашу сім’ю. Марку уже 8 місяців. У донечок Аделіни та Віки все добре. Вова працює на двох роботах, одна постійна, друга сезонна. Коли може, теж долучається до благовістя — відвідування хворих, вуличних євангелізацій, фізичної допомоги, тим хто потребує.
Олена Ткаченко, Черкаська область, уривок з листа