Хочемо і цього літа продовжити традицію, яку започаткували минулого року. Це виїзні євангелізаційні домашні групи спільно з молодіжним служінням. У дворах між будинками ми організовували активні ігри, батут, роздачу літератури і спілкування з людьми.
Весна — це завжди щось світле. Зокрема чекаємо свята Воскресіння Ісуса Христа. Але для більшості людей нашої церкви весна — це ще й випробування. Тому що більша частина — люди старшого віку, а з приходом весни погіршується стан здоров’я.
Коротко про працю в Коростишеві. Маємо велику потребу в домі молитви. Певний час ми молилися за фінанси, щоб придбати землю, робили все можливе з нашої сторони, і сьогодні вже маємо майже повну суму. Молимося і далі, щоб побудувати за короткий час.
У лютому зробили вуличне опитування на День закоханих. Поставили велике серце і зверталися до людей із питанням «Що таке любов?» Перехожі писали свої версії, а ми роздавали буклети про Любов: «Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос помер за нас».
Провідували людям у хоспісі. Заввідділенням дуже прихильний до нас і завжди відкрито запрошує. Хотілося б допомогти всім людям, які там лежать, Словом, молитвою та матеріально... Але нажаль ми не в силах.
Чоловік моєї сестри, які проживають вже 3 роки у Швеції, довго шукав приміщення для оренди, щоб проводити служіння для наших емігрантів, які живуть чи працюють у Швеції. Нещодавно знайшов і запросив мене допомогти на перших порах зі служінням.
Коли ми приїхали на Межівщину, не було зовсім нікого і нічого. Влада забороняла проводити будь-які євангелізації. У школі нас не хотіли навіть бачити. Дійсно важко було витримати всі утиски і нерозуміння з боку людей.
Особливо гарно йде служіння циганським дітям у м. Воловець Закарпатської області. Щовівторка приїжджаємо туди в циганський табір. Проходять ці зустрічі у домі однієї циганської сім’ї.
Ми досі не маємо жодного законного права для проведення богослужінь. Церкви змушені збиратися по домах братів і сестер. Але віримо, що так буде не завжди. Віримо в силу Божу. Віримо в Його дивовижне воскресіння.
Я народився у християнській багатодітній сім’ї. Зі шкільного віку мріяв бути місіонером і пастором. Закінчивши школу, пішов навчатися у Луцьк (цього року вже закінчую навчання). Поки жив у Луцьку, дуже багато часу присвятив для служіння.