В умовах карантину дозволено збиратися до 10 осіб в масках. Жодних інших заходів не відбувається. Онлайн-трансляцій знайомих церков достатньо для перегляду і роздумів. Загалом, це час змін і перетворень, сподіваємося добрих і корисних.
Хай примножиться Божий мир у вашому домі. Саме цього миру все менше в людських серцях. У ці тривожні дні — люди в тривозі. Але Господь дав нам джерело справжнього небесного миру: «Якби ти прислухався до Моїх заповідей — то мир твій був би як ріка».
Бог нам подарував чудовий час євангелізацій перед карантином. Ми служили на вокзалах, проповідуючи Євангелію, їздили електричками до різних міст і по дорозі ділилися Божим Словом у вагонах. Благовістили також на ринках.
Змінилися обставини, але ми продовжуємо служити виходячи із власних можливостей. Карантин для мене став часом місії в професії. Шию маски для знайомих людей і не тільки. Виходимо в місто з гітарою, роздаємо маски разом з християнською літературою.
З нагоди 8 березня ми вирішили зробити свято для жінок у Вищому Булатці. Коли ввели карантин, я роздумував, як використати правильно час і послужити людям. Прийшла ідея закупити хліб, булки для людей які цього потребують.
Неочікувано змінився час, змінився формат служіння та спілкування з церквою. Зі старшим поколінням спілкування маємо у телефонному режимі. Недільна школа перейшла в онлайн формат. Віримо, що і через мережу інтернет зможемо нести надію до сердець людей.
По можливості проводимо служіння, молитви невеликими групами, не більше 10 людей. Багато церков перейшли на онлайн-трансляцію служінь. Я намагаюсь поширювати Боже Слово через церковну сторінку у Facebook. Благовістимо, використовуючи новітні методи.
Під час карантину, коли всі батьки та діти вдома, наша молодь приготувала подарунки, християнські книжки, написала кожній дитині лист-підбадьорення. В масках і рукавичках відвідали домівки з Доброю Новиною.
Завжди по-особливому любила (і продовжую любити) цю прекрасну пору року, коли оживає природа і тішить око своєю красою. Але весна принесла велику втрату для нашої родини — відійшов у вічність батько...
Переступивши поріг дому Юрія та Надії Сидорчуків потрапляємо в атмосферу сміху, веселощів та обіймів. Але 5 років тому серця дружини та дітей по-особливому билися в одному молитовному ритмі за право Юрія на життя. Чоловік опинився в смертельній ситуації.