З місіонерських стежин – на дорогу Вічності

30.09.2022
0
126

У час війни новини про смерть стають буденністю. Зрозуміло – не для тих, хто особисто втратив дорогих людей. Синьо-жовті прапори на могилах говорять самі за себе – тут спочили наші солдати. Для них євангельська фраза: «Немає більшої любові над ту, як хто душу свою покладає за друзів (ближніх) своїх» (Ів.15:13) стала не цитатою, а ціною життя на війні.

Була північ, 00:13, коли повідомлення про трагедію на перехресті біля м. Броди висвітилося на екрані мого телефона. З місіонерських стежин на дорогу Вічності стали: Наталя Євгейчук, Оксана Рещиковець, Любов Боровик. Є люди, із якими близько не дуже знайомий, але вони дуже близькі по духу. По місіонерському духу й нестримному бажанні щось зробити для поширення Царства Христового.

Дякую батькам дорогих сестер і сердечно співчуваю. Ви виховали справжніх дочок, справжніх воїнів для поширення Євангелії.

Він, Христос, дасть вам, шановні батьки, сил, мужності та спокою в час, коли біль втрати шматує ваше серце. Ви не втратили доньок – ви набули їх у Христі, а надія на зустріч – непохитна!

Прапор жертовної любові Ісуса Христа, під яким вони йшли, незримо буде майоріти над їхніми могилами. Зрештою, сьогодні вони в обіймах Того, Кому щиро й віддано служили, вони в небесному домі, а прапор над ними – Любов! (див. Пісн.2:4).

Щирі співчуття всім родинам, які втратили рідних!

Микола Синюк

 

 



Додати коментар

Пожертвувати