Як правильно перейти «за обрій»?

31.10.2022
0
592

Мої друзі знають про мою хворобу й те, що я близький до переходу «за обрій». Нещодавно мене відвідав пастор Геннадій Мохненко та попросив: «Запиши відео про те, як правильно вмирати. Цьому тепер ніде не вчать». Ця пропозиція спонукала мене поділитися деякими думками на цю тему. Я вперше у своєму житті помираю і особливого досвіду переходу з цієї землі в інший світ у мене немає, але ми з дружиною вирішили поділитися тим, що знаємо з Писання та свого досвіду життя й служіння.

1. Усвідомлення неминучості

Одного разу ми приходимо в цей світ без нашої на це згоди. Так задумав Творець. У якій би країні та сім’ї ти не з’явився; скільки б не відміряно було тобі жити — годину, рік, століття; як би багато чи бідно ти не прожив; незважаючи на те, у що вірив, але настане час йти.

У Посланні до євреїв читаємо: «Людині потрібно померти».

Ми радіємо появі людини у світ, бажаємо їй щасливої ​​долі. Потім вчимо її різноманітних наук. Мотивуємо долати труднощі, перемагати, досягати цілей, упускаючи або навмисно обминаючи тему відходу в інший світ. Навіть віруючі люди, християни, не бажають говорити про це, доки сам факт смерті не наздоганяє їх. І часто зненацька.

У фільмі «Не дивіться вгору» астрономи попереджають людей про комету, яка швидко летить до Землі. Через пів року неминуче зіткнення. Але замість того, щоб вжити хоч якихось заходів щодо порятунку в цій ситуації, їхній голос заглушають політики й закликають не дивитися вгору. Не треба сіяти паніку. (Ми на початку повномасштабного вторгнення теж чули заклики не звертати уваги на навколишні війська, а готуватися до травневих шашликів). Ми всі знаємо багатьох християн, які цитують Писання тільки про зцілення, відновлення, перемогу. Вони зовсім не хочуть навіть розглядати варіант переходу у вічність. Не дивись, не говори, не думай… Начебто ця тема сама по собі розсмокчеться, пройде повз, не торкнеться, якщо про неї не говорити й не думати.

Ми приходимо в цей світ у непритомному стані. Але в процесі нашого розвитку має зростати усвідомлення реальності нашого буття. Якщо не буде в наш час пришестя, то ніхто з нас живим звідси не вибереться. Попереджений — значить озброєний. Розмірковувати про це ніколи не рано. Головне — здорове ставлення та підготовка до цього.

2. Необхідна база для переходу

«Якщо ти в день недолі знесилився, то мала твоя сила» (Прип.24:10).

Спостерігаючи за іншими людьми (навіть коли самі оминали дні лиха), ми побачили закономірну реакцію — люди не готові до життєвих потрясінь. І не готові настільки, що стають повністю нездатними володіти собою, розуміти, де перебувають й що довкола відбувається. І це нормально для якогось періоду шоку, першої реакції. Є для кожної ситуації приблизні терміни реабілітації, пов’язані з рівнем лиха та особистим сприйняттям (больовим порогом). Але ми спостерігали, що люди, які нагромадили силу життя, знаходять ресурси для відновлення швидше, ніж інші. Яку ж силу можна накопичувати, крокуючи життям щодня?

Сила біблійного світогляду

Якщо ми сприймаємо реальність того, що світ створений Творцем, і визнаємо Його задум як найкращий (у тому, що все створене Ним, для Нього живе й до Нього повертається), тоді наш перехід не буде для нас трагедією. Ми віритимемо, як і апостол Павло, що там незрівнянно краще і, підійшовши до краю, зможемо, як і він, сказати: «Бажаємо краще вийти з тіла й поселитися в Господа».

Сила зрілого характеру

Формування зрілого характеру дає величезні дивіденди наприкінці. Це велика й окрема тема, але звернемо увагу на три складники: здатність долати страх; навик довготерпіння та витривалості; любов, довіра та вірність Богові за будь-яких обставин.

Сила взаємозміцнюючих зав’язків, що включає: міцні сімейні узи, братню християнську дружбу й т. ін.

3. Шлях додому

У процесі нашого християнського життя нам потрібно так пізнати Христа, щоб блаженство зустрічі з Ним подолало це земне тяжіння. Коли на горизонті з’явиться наш захід сонця, щоб ми могли з радістю сказати: «Небеса манят и ждут меня».

Наближаючись до порогу вічності, ми можемо запитувати: «Який слід ми залишаємо після себе? Чи зможуть люди, які знають нас, вимовити вслід за нами слова пісні: «Однією свічкою земля бідніша стала, однією зіркою багатші небеса»?

Чи спроможні ми, як апостол Павло, у потрібний момент, коли Бог покличе нас, сказати: «Свій біг закінчив, віру зберіг, а в небесах на мене чекає небесний Батько і сонми викуплених і спасенних»?

І найзначнішим дивідендом для вічності буде наше чисте сумління. Решта прийде слідом за нами як багаж, оскільки сказано: «І справи їх йдуть слідом за ними».

4. Приведи справи в порядок

Цар Єзекія смертельно захворів, і Бог попередив його про це. Він і дає план дій: «Зроби заповіт дому твоєму», тобто приведи в порядок справи й документи, що залишиться після твого відходу.

Виріши взяті зобов’язання, поверни борги, потурбуйся про майбутнє близьких.

Чотири роки тому, коли мені озвучили смертельний діагноз і прогнозували життя не більше двох років, я вже не міг повноцінно виконувати пасторське служіння й протягом року передав його, продав будинок, і ми з дружиною переїхали до Києва, ближче до дітей. Купивши ділянку землі, за допомогою зятя збудував маленький затишний будиночок у лісі. Коли ж здоров’я погіршилося, і рахунок пішов на тижні, я переоформив все майно на дружину, провів ревізію всієї домашньої апаратури, поміняв фільтри, заплатив за інтернет на рік, навчив дружину оплачувати комунальні платежі, розказав, як обслуговувати автомобіль і т. ін.

Чи треба говорити людям, що ти скоро підеш? Чи не є такі промови невірою в зцілення? Навпаки. Це розумне тверезе розуміння тимчасовості земного життя. Пророк Ілля робить те, що повинен, і не приховує це від учня Єлисея, а водить його за собою скрізь до останньої хвилини свого перебування на землі, помазує царів на царство.

Але буває й по-іншому. Булгаков через свого героя Воланда виголошує знамениту фразу: «Так, людина смертна, але це було б ще півбіди. Погано те, що вона іноді раптово смертна, ось у чому фокус!»

Як підготуватися до переходу?

Візьмемо для прикладу образ прибирання. Періодично ми робимо генеральне. Але намагаємося щодня утримувати порядок у будинку. Так і у всьому: будьте готові в будь-який час піти й залишити після себе порядок (у документах, у стосунках, у сфері вашої відповідальності). Не будьте боржниками нікому ні в чому.

5. Друзі Йова чи спокуса праведних

Якщо перехід не раптовий, то можна зіткнутися з різними друзями та ворогами.

Порада служителям Божим. Вас люто ненавидітимуть люди, які не змогли вас контролювати й вами маніпулювати. А в найважчий період вашого життя вони вилізуть із темряви й будуть на вас ширити  наклепи, ображати, злословити, звинувачувати й кидати в вас каміння та пилюку, як Шім’ї в Давида. Зміцни вас Господь.

Вас можуть відвідати «друзі Йова». Вони будуть стверджувати, що причиною ваших страждань є якийсь прихований гріх. Лайт-версія такого звинувачення може бути завуальована в пропозиції сповідатися перед ними. Якщо вам дійсно потрібна сповідь, запросіть священника, якому довіряєте, а якщо ж ні — зберігайте в душі мир, повністю покладаючись на силу крові Ісуса, що очищає нас від усякого гріха.

Вас можуть відвідувати «духовні» брати й сестри, які вимагатимуть від вас проголошувати й сповідувати оздоровлення та не приймати діагнозу. Запитайте їх: «Ви маєте особисте одкровення чи видаєте за нього свої бажання, а може, просто цитуєте доктрини лжевчителів?»

У вашому будинку можуть опинитися відверто неосвічені горе-розрадники. Їхні «втішання» звучатимуть приблизно так: «Ти хоч пожив, а ось той помер молодим», «Ти не думай про погане, а відволічися й подивися якесь шоу», «Усі страждають, і ти не один такий», «Ти маєш бути сильним заради дітей», «Усі там зустрінемось, не журись» тощо. Постарайтеся якнайшвидше позбутися таких відвідувачів і помоліться, щоб Дух Святий стер і пам’ять про їхнє відвідування.

Можна багато говорити на тему, що розглядається нами, але до кінця ми ніколи не зможемо її вичерпати. Кожен випадок і ситуація суто індивідуальні, і тільки Дух Святий може дати нам силу й мудрість пройти цей шлях гідно, залишившись вірними Богу до кінця.

Будьте завжди готові!

І згадайте мене у своїх молитвах.

Ігор Кадацький, ieshua.org

 

 



Додати коментар

Пожертвувати