Хрещення Святим Духом: столітній досвід

30.09.2021
0
161

Згадаймо, як писали про практику хрещення Святим Духом такі люди, як Густав Шмідт, Дональд Джі, Іван Воронаєв на сторінках тогочасних духовних журналів. П’ятидесятницький рух досить багатогранний, є різні погляди на духовне хрещення. Зупинимося на двох із них.

П’ятидесятники двох благословень — це п’ятидесятники, як правило, баптистської традиції, які сформувалися під впливом Вільяма Дархема (1873-1912), який учив про два духовні переживання: навернення й хрещення Святим Духом. Вони вірять, що освячення — це процес усього християнського життя. Деякі елементи цього погляду знаходимо в західноукраїнському братерстві.

П’ятидесятники трьох благословень — це п’ятидесятники, як правило, методистської традиції, що сформувалися під впливом зокрема Чарльза Пархама (1873-1929), який учив про три духовні переживання: навернення, освячення і, як наслідок, — хрещення Святим Духом. Ця традиція жила також у західноукраїнських церквах, а ще — на півдні України. Власне, саме цей погляд на хрещення Святим Духом був першим і єдиним до 1910 року, згодом виникли інші.

Представник другого погляду — Асамблея Божа, одна з найбільших п’ятидесятницьких конфесійних груп, заснована 1914 року. Після пробудження на Азуза-стріт з’явилося багато різних течій і груп. Хтось вийшов із пресвітеріанських церков, хтось із баптистських, хтось із методистських... Кожен приніс свою традицію. Щоб якось їх організувати — і зібралася Асамблея. Потрібно було виробити єдине вчення, щоб розвиватися далі.

Асамблея мала дві основні конфесійні характеристики. По-перше, вона вважала, що хрещення Святим Духом потрібно шукати після відродження: «Усі віруючі удостоєні права отримати хрещення Святим Духом і вогнем, і тому повинні чекати й ревнувати про цю обітницю Отця, як звелів Господь Ісус Христос. Хрещення Святим Духом було невід’ємним явищем для віруючих у ранній церкві. Разом із цим даром ми отримуємо силу для переможного християнського життя й продуктивного служіння. Також у результаті цього хрещення віруючі отримують особливі дари для більш ефективного служіння. Хрещення Святим Духом іде за переживанням нового народження після спасіння». По-друге, вона вірила, що духовне хрещення підтверджується говорінням іншими мовами: «Хрещення віруючих Святим Духом супроводжується початковою фізичною ознакою говоріння іншими мовами, які здійснює Божий Дух» (Дії 2:4).

Як же формувалася українська традиція хрещення Святим Духом? Асамблея Божа здійснила сильний вплив на євангельських християн святої П’ятидесятниці, зокрема на слов’янські церкви Америки, що, звичайно, відобразилося на Україні. Церкву ХВЄ (Західна Україна) у 1929-1939 рр. очолював Артур Берхгольц, Церкву ХЄВ (Південна Україна) у 1921-1930 рр. — Іван Воронаєв. За статтями в духовних журналах, які вони писали, ми можемо простежити їхнє вчення.

Іван Воронаєв у журналі «Євангеліст» писав, що існує три духовні переживання: навернення, відродження й духовне хрещення. Він називає хрещення Святим Духом окремим переживанням — на противагу погляду баптистів, які вважали, що хрещення Святим Духом — це і є відродження після спасіння. «У якому стані перебували апостоли до Дня П’ятидесятниці, — запитує Воронаєв. — По-перше, вони були покликані до спасіння Ісусом Христом (Мт.4:18-22, 16:17-19). По-друге, вони були очищені, освячені та відроджені через Боже Слово (Ів.15:3, 17:17; 1Петр.1:23; Як.1:18). По-третє, вони були підготованими посудинами для благодатної оливи, тобто Святого Духа, Якого вони й отримали в День П’ятдесятниці (Дії 2:1-4, 9:15)». Тобто, за його словами (і це відрізняло південноукраїнські церкви від західноукраїнських), хрещення Святим Духом може отримати тільки та людина, яка освятила себе перед Богом. А також це є важливою умовою для дії духовних дарів. Адже якщо в людини не буде перш за все духовних плодів (любові, миру, довготерпіння, лагідності тощо), то духовні дари вплинуть на неї негативно. Використовуючи дари пророцтва, видіння, чудотворення без плодів Духа, людина впадає в гордощі й марнославство.

У західноукраїнському братерстві, яке очолював Артур Берхгольц, не було єдиної думки щодо духовного хрещення. Це відобразилося в їхньому віровченні 1929 року: «Із хрещенням Святим Духом людина отримує силу Божу для життя й духовного свідоцтва ближнім. Це чудесне переживання відрізняється від відродження й може відбуватися як одночасно з ним, так і окремо». Така ситуація була спричинена тим, що п’ятидесятники-емігранти, які поверталися зі США після Першої світової війни, приносили з собою різні традиції — як двох благословень, так і трьох. Тому, щоб у 1929 році поєднати це й не розділити братерство, яке вийшло з євангельських християн імені святої П’ятидесятниці, було вироблене таке віровчення. Вони ніби з'єднали дві традиції, але все ж розглядали хрещення Святим Духом як окреме переживання. Тож погляди західноукраїнського братерства досить відрізнялися від поглядів південноукраїнського.

А от зовнішні ознаки хрещення Святим Духом обидва братерства розуміли однаково. ХЄВ писали: «…для того, щоб переконатися в цьому, кожна щиро віруюча людина має відкрити Дії й прочитати: «Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав» (2:4). Церква Христова, що має помазання Святого Духа, повинна й в наші дні впізнавати своїх членів, хрещених Святим Духом, за цими ж ознаками, не відступаючи від правила ранньої Апостольської Церкви». ХВЄ в журналі «Примиритель» писали: «Якщо ми простежимо за рухом пробудження Святої П’ятидесятниці й дослідимо його сутність, то прийдемо до незаперечного переконання, що говоріння іншими мовами та інші чудодії є нічим іншим, як передбаченим пророком Йоілем, і тим, що нам невід’ємно притаманне (Дії 2:16)». Отже, для обох рухів хрещення Святим Духом з ознакою інших мов було своєрідним дипломом для служіння. Вони вважали, що це потрібно, по-перше, самій людині для святого життя, а по-друге — для збудування церкви.  Варто також звернути увагу, що День П’ятидесятниці вважали не просто історичною подією чи завершеним актом, а таким, що повторюється в житті кожної людини, яка в пошуках.

Але потім був «Серпневий договір» 1945 року, наслідком якого став курс на зближення поглядів п’ятидесятників до поглядів ЄХБ. Зокрема щодо того, що День П’ятидесятниці — це подія минулого, яка більше ніколи не повторюється. Перебуваючи під тиском, представники п’ятидесятників у складі ВСЄХБ у своїх рефератах стали писати, що немає потреби молитися за дар вияснення, пророцтва, чудотворення, адже християни тепер мають «найвірніше пророче слово» — Біблію. Проти цього виступали на сторінках журналів як Іван Воронаєв, так і Густав Шмідт.

1928 року, коли ситуація вже повністю вийшла з-під контролю, коли почалися жорсткі гоніння, арешти, Іван Воронаєв писав: «Є люди, які напившись одного разу цієї живої води, отримавши відродження згори, перестають черпати з головного джерела. Внаслідок цього вони втрачають силу, міць духа, гублять духовну стійкість життя, радість, робляться немічними. У житті віруючих людей, коли вони, не зодягнувшись силою згори, відлучаються від Єрусалима й стають на служіння, йдуть в пустиню цього світу, не напившись живої води, найчастіше спостерігається, що вони рано чи пізно починають відчувати смертельний голод і спрагу». Сторінки історії кличуть нас шукати досвіду П’ятидесятниці — для збудування себе й Тіла Христового.

Олег Борноволоков

 

Обов’язки віруючого:

1. Кожен віруючий має прийняти силу Святого Духа, сприйнявши її як особисте переживання — це і є сповнення або хрещення Святим Духом (Дії 1:8).

2. Кожен віруючий, що отримав прощення гріхів, повинен чекати і молитися поки не зодягнеться силою згори (Лк.24:49; Дії 2:38).

3. Зовнішньою ознакою хрещення Святим Духом служить, згідно Божого Слова, говоріння іншими мовами (Дії 2:4, 10:46, 19:6).

4. Знамена, що супроводжують віруючих, такі: іменем Христа виганяють демонів, говорять новими мовами, покладанням рук зцілюють хворих (Мк.16:17-18).

5. Кожного правдивого Христового слугу супроводжують ці знамення в його житті та служінні (2Кор.12:12). 6. Дари Духа — пов’язані з фактом хрещення Святим Духом і з результатом цього хрещення, даються кожному на користь і повчання (2Кор.12:7).

7. Дарів Святого Духа, даних общині Христовій на землі — дев’ять: дар мудрості, дар знання, дар віри, дар зцілення, дар чудо творення, дар пророцтва, дар розпізнавання духів, дар інших мов, дар вияснення мов. 8. Коли віруючі збираються на богослужіння, серед них проявляються ці дари в псалмах, повчаннях, мовах, відкриттях, виясненнях (1Кор.14:26).

9. Дар говоріння мовами, згідно Божого Слова служить потрійній цілі: для молитовного спілкування з Богом на самоті (1Кор.14:2), як ознака для невіруючих (1Кор.14:22; Іс.28:11), для молитовного спілкування з Богом на богослужіннях (1Кор.14:26).

Як можна отримати хрещення Святим Духом:

1. Потрібно мати правдиву тверду віру в Ісуса Христа і в могутню дію Його святої крові, яка очищує нас від усякого гріха (Ів.1:7).

2. Слід лишити усі відомі вам гріхи й покаятися перед Тим, Хто прийшов у світ кликати грішників до покаяння (Мк.2:17, 1:15; Ів.8:11; 1Петр.2:24).

3. Повністю підкорити свою волю Господу (Як.4:7-10; Ів.7:17; Дії 5:32).

4. Безсумнівно вірити, що Господь може вас хрестити Святим Духом, адже Він обіцяв вилити Його на всяку плоть (Євр.11:1,6; Мк.11:23,24; Мт.3:11; Як.1:5,8; Дії 2:17,39).

5. Потрібно мати велику спрагу, аби отримати обіцяного Духа вірою (Гал.3:14). Адже Господь тільки спрагнені душі поїть живою водою (Бут.21:9-19; Іс.55:1; Ів.7:37-39).

6. Душа, що прагне цього дорогоцінного дару, повинна зробити молитовний поклик до Бога: «Хрести мене, Господи, Святим Духом, як Ти хрестив багатьох у день П’ятидесятниці (Євр.5:7; Дії 2:1-4), і не відійду від Тебе, поки не благословиш мене (Бут.32:26).

Із журналу «Примиритель»

 



Додати коментар

Пожертвувати