Вижити у штормі

31.03.2020
0
358

Оманливий попутний вітер

Судно впевнено пливло вздовж острова Крит, ваблене теплим південним вітром, коли погода різко погіршилася. Здавалося, що мета вже близько, але раптом попутний потік повітря змінився сильними поривами з північного сходу. Небо закрили хмари. Море посіріло й збурилося.

«А коли корабель був підхоплений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й понеслися» (Дiї.27:15).

«Евроклідон» — згадували матроси назву шторму. Вони знали, що це означає. Потрібно відразу обв’язати корабель, щоб його не розбило на частини. Якнайшвидше опустити вітрило, інакше його порве на шматки. А якщо вітер не вщухне, доведеться звільняти трюм від зайвого вантажу. Що й сталося вже на другий день бурі.

«А третього дня корабельне знаряддя ми повикидали власноруч» (Дiї.27:19).

Тепер у воду летіло все. Вибір невеликий — або на дно піде майно, або його власники.

«А коли довгі дні не з’являлось ні сонце, ні зорі, і буря чимала на нас напирала, то останню надію ми втратили, щоб нам урятуватись...» (Дiї 27:20).

Жодних шансів. Корабель приречений. Так само, як і всі на борту. Що ж це за шторм? Атака диявола? Втручання Бога? Або щось інше? Ті, хто читає Біблію, вже здогадалися про яке плавання йдеться. Серед пасажирів судна, яке потрапило в біду, ніхто інший, як сам апостол Павло. Хоча для моряків він був лише черговим в’язнем, якого під конвоєм везли в Рим на суд кесаря.

Ще до відправлення в дорогу Павло просив офіцера конвою не поспішати з виходом з гавані. Будучи досвідченою людиною, розумів, що час безтурботних круїзів добігає кінця. Уже минув Йом Кіпур — юдейський піст спокути, який у тому році випав на першу половину жовтня. Подорожувати в цьому місяці завжди було ризиковано, а в листопаді — і зовсім неможливо. Наближалася зима — сезон вітрів.

«Зачав Павло радити, говорячи їм: О мужі! Я бачу, що буде плавба з перешкодами та з великими втратами не лише для вантажу й корабля, але й для наших душ» (Дiї.27:9,10).

«Та хто ти такий, щоб нас вчити?! Хто взагалі дозволив цьому єврею мудрувати? Яка небезпека?! Раніше ми чудово плавали за цим маршрутом!» Капітан був непохитний — плисти і плисти швидше. Місце, де вони перебували, було непридатне для зимівлі. Та й кожен день простою — втрачені можливості для торгового судна. До речі, ось і вітер попутний...

«А як вітер південний повіяв, то подумали, що бажання вони досягли, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту» (Дiї.27:13).

Зміна сезонів

«Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом…» (Екл.3:1).

Ще за днів Ноя Бог встановив циклічність різних періодів. Після мороку ночі обов’язково буде світанок. Але, хочемо чи ні, ввечері сонце знову сховається за горизонтом. Після снігу й морозів у свої права ввійде весна. Але теплі зливи знову поступляться місцем холодним хуртовинам. І так по колу. Без кінця і без краю.

«Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!» (1М.8:22).

Це стосується не тільки погоди або кліматичних умов. За таким принципом рухається весь Усесвіт. Спад — підйом, процвітання — криза. Хід історії — немов синусоїда, яка то підносить людей до вершин, то опускає вниз. Свого часу Йосип намагався роз’яснити цей принцип фараонові.

«Ось приходять сім літ, великий достаток у всім краї єгипетськім. А по них настануть сім літ голодних, і буде забутий увесь той достаток в єгипетській землі, і голод винищить край» (1М.41:29,30).

Чи означає це, що загибель неминуча? Ні, якщо під час благоденства створити запаси, то їх вистачить, щоб пережити часи злиднів. Але для цього потрібно діяти вже зараз. Поки все добре, їж, пий, веселися. Але не забудь призначити управителя, щоб відкладав п’яту частину врожаю. Іншими словами, користуйся тим часом, в якому перебуваєш тепер, але знай, що одного разу він закінчиться. Готуй сани влітку, а віз узимку.

І, що дуже важливо, не проґав зміни сезонів. Кожен період має свої правила, свої закони. Нам зрозуміло, що взимку потрібно одягатися по-одному, а влітку по-другому, то в інших сферах ми не настільки мудрі. Часто, не помічаючи прийдешніх змін, продовжуємо вести себе по-старому. Не розпізнавши, у якому сезоні тепер перебуваємо, робимо, як нам здається, правильні речі, але в неправильний час. Продаємо, коли потрібно купувати. Купуємо, коли варто притримати фінанси. Вирушаємо в дорогу, думаючи, що допливемо. А буря все ближче й ближче...

Хто твій Павло?

У ситуації зі штормом у Середземному морі ключова помилка — навіть не вихід в море не в сезон, а неправильний вибір радників при прийнятті рішень.

«Сотник довіряв більше стерновому та власникові корабля, ніж тому, що Павло говорив» (Дiї.27:11).

Серед людей, які впливають на наше життя, обов’язково повинні бути ті, хто здатний подивитися трохи далі за нас самих. Хто має глибше розуміння. Можливо, навіть одкровення від Бога. Такою людиною може стати ваш духовний наставник. Кожен із нас на певному етапі потребує чесної оцінки збоку. Щоб мудра людина підказала — йти чи зупинитися.

Лихе товариство псує добрі звичаї. З ким поведешся — того й наберешся. Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти. Неправильне оточення рано чи пізно позначається на мисленні, характері, цінностях. І так само ми можемо перейняти від інших мудрість, віру, принципи, що ведуть до благословення. Усе залежить від того, кому дозволимо говорити в нашому житті, чия думка стане для нас авторитетною.

А що робити, коли стало очевидно, що прийняте рішення було неправильним? Чи можна врятуватися на кораблі, який потрапив у «евроклідон»? Наша історія показує, що вихід є, і він протилежний входу. Якщо потрапив у біду, то хоча б вчасно зупинися й перестань слухати людей, які завели тебе туди. Якщо не знайшов або проігнорував свого «апостола Павла» на початку шляху, то звернися до нього за порадою хоча б тепер.

«Благаю триматись на дусі!»

«А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, і обминули б були ці терпіння та шкоди. А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні одна душа з вас не згине, окрім корабля» (Дiї 27:21,22).

Павло відразу попередив моряків: з кораблем потрібно попрощатися. Ціну за помилки все одно доведеться заплатити. Але зате виживуть люди. Чому?

«Бо ночі цієї з’явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу, та і прорік: Не бійся, Павле, бо треба тобі перед кесарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе» (Дiї 27:23,24).

Одкровення, отримане від Бога, додає сил і впевненості. Шторм ще бушує, але ти вже знаєш, чим усе закінчиться.

«Тому-то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано» (Дiї 27:25).

«Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе!»

Моряки й торговці потрапили в шторм, бажаючи заробити. Римський сотник — послухавши не тої поради. Але чому в цій бурі опинився апостол Павло? Адже фактично він став заручником чужої жадібності й глупства. Іноді Бог дозволяє віруючим людям пережити якісь потрясіння, просто для того, щоб вони опинилися в цей час поруч з іншими. Мені не раз доводилося чути історії, як хтось із християн потрапляв до лікарні, а потім там наверталася до Бога ціла палата.

Я не знаю, з якої причини ти проходиш свій персональний «евроклідон». Можливо, це невміння розпізнавати сезони. Можливо, результат неправильних порад. А може, ти, як апостол Павла, опинився тут, щоб допомогти іншим. Адже, на відміну від тебе, вони не знають Бога й не мають надії. Можливо, у той час, коли ти нарікаєш на бурю, Бог «дарує» тобі всіх, хто «пливе» з тобою. Це твій час встати й вказати на Того, Хто може врятувати. Можливо, ти тут не випадково, і хтось чекає твоєї підтримки.

«Жодному з вас не спаде з голови й волосина!» (Дiї 27:34).

Ґрунт під ногами

Вдалині показався якийсь острів. Правда, корабель, прямуючи до нього, застряг на піщаній косі. Ніс загруз, а хвилі розбивали корму. Як і казав Павло, судно довелося покинути, але шанс на порятунок отримали його пасажири. Двісті сімдесят шість чоловік один за одним стрибали у воду, хапаючись за уламки, гребли до туманної смужки суші.

«І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!» (Дiї 27:44).

Ти можеш зазнати шкоди, але це ще не кінець. Головне — дістатися до берега. Не піти на дно. Повірити, що ти зможеш вибратися й витягнути інших. Адже в тебе є Бог, і Він дасть тобі силу вижити в штормі!

Уривки з однойменної книги Миколи Савчука



Додати коментар

Пожертвувати