Вчора, сьогодні й завтра
«Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!» (Мт.6:34). Слово «турбуватися» має два значення. По-перше — це переживати, метатися, непокоїтися через власне невірство. По-друге — це піклуватися про щось, когось. Чи повинні ми піклуватися про завтрашній день? Звичайно! Але коли при цьому ми охоплені тривогою, вона тисне наш внутрішній світ.
Ісус сказав, що завтрашній день сам про себе попіклується. Тобто, якщо завтра виникнуть проблеми, то завтра про них потрібно і думати. Кожен день і так має досить своїх тривог. Часто ми не тільки тягнемо навантаження сьогоднішнього дня, а намагаємося ще й одночасно прихопити тягар завтрашнього. І навпаки: скільки людей несуть в завтрашній день, який має свої турботи, ще й недороблені справи сьогоднішнього. Скільки людей несуть з вчорашнього дня біль, агресивність, образи, погані спогади, неправильні стосунки…
Бог дає нам силу, щоб нести тільки один день — сьогодні. Якщо ми прихоплюємо з собою вчорашнє і ще й переживаємо про завтрашнє, у нас не буде сили виконати сьогоднішнє. До речі, ми набагато більше втомлюємося і виснажуємося навіть не від самої справи, яку робимо, а від внутрішніх страхів, переживань за цю справу. Чи бували у вас радісні події, які ви настільки напружено емоційно чекали, що коли вони прийшли, у вас вже зовсім не було сили радіти і отримувати задоволення? Майбутнє може просто паралізувати людину уявними страхами!
Коли теперішнє життя не задовольняє людину, вона втікає у світ своїх мрій. Адже у мріях про майбутнє вона може мати те, чого їй не вистачає сьогодні, може наділити себе тими якостями, можливостями, здібностями, якими обділена сьогодні. Зустрічаючись із труднощами, така людина часто втікає у світ своїх мрій — щоб не вирішувати нагальних проблем.
У нас є достатньо сили для багатьох справ, і ще й увечері ми можемо бути свіжими і бадьорими! Ми можемо спокійно засинати і вранці прокидатися без вантажу минулого і без страху про майбутнє. Ми можемо повноцінно жити сьогоднішнім днем — в здоровому розумінні. Є люди, які «нічого не роблять, а метушаться» (2Сол.3:11). Та економлячи духовні і душевні сили, ми можемо виконувати об’ємну роботу і при цьому не знемагати. Йдучи у Божій волі, ми не повинні жити на межі витривалості. Боже правило — рівномірно розподіляти навантаження на кожен день. Вчора — вже немає, завтра — ще немає, а є тільки — сьогодні!
Давайте візьмемо на озброєння цей важливий принцип — «розраховуватися» в кінці дня з усіма тривогами, турботами, проблемами і з надією дивитися в майбутнє… Тоді ми зможемо спати «сном праведника». А прокинемося — повні сил, зосереджені не на тому, чого не доробили вчора, і не на переживаннях про «завтра», а житимемо повноцінним «сьогодні»!
Сергій Вітюков