Єремія у брамі Господнього храму
«Проминули жнива, скінчилося літо, а ми не спасенні...» (Єр.8:20)
Єврейський народ, це народ, який фактично був народжений та сформований в Єгипетському рабстві. Але не це його основна відмінність. Найголовніше в житті цього народу — що його обрав Собі Бог. А відтак усі ці люди в достатній кількості бачили великі чуда: десять кар на Єгипет при виході із рабства, перехід моря суходолом, чуда пустелі (манна, перепелиці, вода зі скелі), спасіння від укусів змій через споглядання мідного змія за наказом Бога, дарування Тори Мойсеєві на горі Сінай, чудесне завоювання Обіцяного краю під проводом Ісуса Навина, та багато інших. Цей народ роками був ведений Богом через стовп вогню та хмару диму. І хто-хто, а євреї добре памʼятали свою історію.
Пройшло трохи часу і ось молодий Єремія стоїть у брамі Господнього храму і звіщає ось такі слова: «І що ж, ви далі будете красти, вбивати, чинити перелюб, присягатися в неправді, кадити ладаном перед Ваалом? При цьому ви приходите й стаєте переді Мною у цьому Храмі, який носить Моє імʼя, і говорите: Ми спасенні!» (Єр.7:9-10).
Ці слова пророка безжально і з величезною силою стискають моє серце. Люди, які так близько знали та переживали Бога, так далеко відійшли. При тому всьому продовжують ходити в храм, кадити, приносити жертви, молитися, одним словом — мати вигляд благочестя. В той самий час їхнє серце та їхнє тіло знаходить свою насолоду в розпусті та усіх інших можливих гріхах. Ось апогей лицемірства. І це пишу не для осуду євреїв. Це пишу задля того аби ми з вами жахнулися як низько людина може впасти і при тому робити вигляд, що нічого не трапилося.
Знаю людей котрі говорять що відвідування богослужінь ніби робить людину святішою. Знаю тих, хто вірно тлумачать теологію говорячи що вони спасенні через жертву Христа. Та в цьому хай береже мене і вас Бог, щоб ми не перестали коритися Богові, щоб ми не перестали Його боятися та любити, щоб ми не звикли до служінь, щоб Біблія бува не стала для нас формальністю.
Далі слова Бога бʼють наче батіг римського ката: «Я уважно їх вислухав, але вони того, що треба, не говорять, — нема людини, яка б каялася у своєму злочині, говорячи: Що ж я накоїв?!» (Єр.8:6).
Бережімо свої серця від гріха, любімо Бога!
Юрій Притика