Сила твого послуху

31.10.2022
0
116

Дрібне, майже непомітне, малообіцяюче, але водночас здатне перевершити всі сподівання — так Ісус сказав про Царство Боже, навівши приклад гірчичного зерняти.

Пропоную з цього погляду поглянути на щось дуже важливе в нашому житті — наш послух Богові. Чи не правда, що іноді, а, можливо, й часто, наша думка здається нам більш прийнятною, ніж те, чого очікує від нас Бог? Чи не тому виникає в нашому житті конфлікт між нашим і Божим, що ми не здатні вірити, що з гірчичного зерняти може вирости щось велике. Але все, що нам тепер потрібно, — зробити так, як говорить Бог, як Спонукує нас Святий Дух.

Так сталося одного разу з Петром, коли Ісус запропонував йому закинути сіті з правого боку човна, щоб піймати рибу. Вам знайома ця історія? Петро трудився всю ніч і нічого не спіймав, а він же був досвідченим рибаком. І от уранці Ісус дає йому пораду, як закинути сіть для хорошого улову. У чому суть успіху цієї порад? Вранці риба ловиться краще, ніж уночі? Чи секрет у тому, що закидати сіть треба з правого боку? Ні, все, що було треба, — закинути за Його словом. Ви знаєте, що було далі: те, що сталося, перевершило всі очікування і Петра, і його друзів-рибалок — риби було не просто багато, а так багато, що не вміщалися в човен.

Одному поважному воєначальникові з Сирії маленька дівчинка порадила вирушити в Ізраїль, де він зможе звільнитися від смертельної прокази. Йому довелося подолати довгий шлях, і тут — його не те, що не зустріли, а відправили скупатися в нікчемний Йордан, щоб отримати зцілення. «Хіба ж я по це їхав? Хіба наші дамаські річки не кращі? Невже я не міг там викупатися?» І він відійшов у гніві. Але в нього були хороші слуги, які дали йому мудру пораду: «Пане, якби тобі щось важливіше або важче звелів зробити пророк, то хіба ти не зробив би цього? А він сказав просто омитися в Йордані, щоб очиститися». Скажіть: хіба води Йордану були цілющими? Чи секрет у кількості занурень? Ні, треба було просто послухатися Бога. І ми знаємо, що було далі.

Пригадуєте падіння Єрихона? В чому був секрет? У числі сім чи в чомусь іще? Вони обходили місто сім днів — не шість і не вісім — і тільки тому, що так сказав Бог. Ми не знаємо, чи обурювалися військові стратеги через таку дивну тактику, чи хотілося комусь пропустити день-два, скоротити чи ще якось скорегувати план захоплення міста. Але знову ж таки послух Богові перевершив усі сподівання.

Коли в Ізраїлі був голод, Бог звелів Іллі піти до потоку Керіт. І цікаво звучало Його повеління: «Ти будеш пити з цього потоку, а воронам Я звелів годувати тебе там». Якби ми запитали пророка, чому він там, то почули б: «Так сказав мені Бог. Зараз ворони принесуть сюди м’ясо». Ілля не сперечався, не просив звеліти воронам носити м’ясо йому додому. Він був там, де сказав йому Бог, і знаєте, що було далі — у країні, де був голод, Божий чоловік мав воду та їжу вранці й увечері кожного дня.

І таких прикладів безліч. Думаю, і в вашому житті вони також є. Нам треба бути слухняними Богові, навіть якщо нам щось видається нелогічним і таким, що неможливо застосувати до нинішнього дня і безпосередньо до нашої ситуації. У Царстві Божому, як і раніше, діє принцип гірчичного зерна: із маленького й непримітного виросте велике. Те, що видається незначним, стане великим благословенням у майбутньому.

Ми повинні любити своїх ворогів, навіть якщо це видається недоречним. Християни повинні бути чесними, навіть якщо собі на втрату. Чоловік має любити дружину, а дружина шанувати свого чоловіка, навіть якщо це дуже складно. Християнин повинен бути щедрим і жертовним, і не збирати собі скарбів на землі. Здавалося б, що виросте з цієї пилинки? Чи варто задля цього напружуватися? Чи варто відмовлятися від того, що інші вважають нормальним? Чи можна десь мислити й жити по-своєму?

Зміцнюйтеся у вірі. Без неї неможливо бути слухняним Господу. Шлях послуху — це завжди шлях віри, довіри Богові й самозречення. Але це славний шлях — шлях Божої мудрості й благодаті, на якому з незначного обов’язково виросте щось велике й неосяжне. Живіть вірою. Будьте слухняні Богові. І впевнено ідіть цим шляхом. 

Павло Федорук



Додати коментар

Пожертвувати