Релігійна карта України
Міністерство культури України оприлюднило офіційну статистику про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2017 р. Проаналізувавши її, можна зробити кілька цікавих висновків.
Найбільш релігійною продовжує залишатись Львівська область – тут найбільша кількість релігійних організацій (3128), 19 духовних навчальних закладів, 1937 шкіл та 2911 священнослужителів. Найменш релігійними в цьому плані є Сумська, Миколаївська та Кіровоградська області.
В десятку найбільших релігійних організацій в Україні (за кількістю релігійних організацій) ввійшли:
1. Українська православна церква (УПЦ МП)– 12653 релігійні організації;
2. Українська православна церква – Київський патріархат (УПЦ КП) – 5264;
3. Українська греко-католицька церква (УГКЦ) – 3562;
4. Всеукраїнський союз церков євангельських християн-баптистів (ВСЦ ЄХБ) – 2639;
5. Всеукраїнський союз церков християн віри євангельської-п’ятидесятників (ВСЦ ХВЄП) – 1702;
6. Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) – 1239;
7. Римсько-католицька церква в Україні – 1117;
8. Українська уніонна конференція церкви адвентистів сьомого дня (АСД) – 1034;
9. Релігійні організації Свідків Єгови – 920;
10. Інші релігійні організації харизматичного типу – 801.
За кількістю релігійних організацій в Україні основні напрямки християнства розташувались наступним чином:
1. Православні – 19410
2. Протестанти – 10298
3. Католики – 5143
Щодо протестантизму, то в Україні найбільша кількість релігійних організацій належить баптистам – 2987, одразу за ним йдуть п’ятидесятники – 2798, далі – харизмати (1441) та адвентисти (1081). У відсотковому відношенні релігійні організації у протестантизмі розподілились так:
Найбільша кількість діючих п’ятидесятницьких громад знаходиться у Рівненській та Волинській областях, тут їх кількість становить 266 та 205 відповідно. Найменше їх у Сумській – 7 та Луганській областях – лише 41 (з них – 13 ВСЦ ХВЄ).
Баптизм найбільш поширений у Київській (249), Черкаській (190), Одеській (167), Вінницькій (159), Чернівецькій (155) та Хмельницькій (137) областях.
По кількості харизматичних церков лідирують Донецька (179) та Дніпропетровська (132) області.
Протягом останніх п’яти років кількість п’ятидесятницьких (ВСЦ ХВЄП) діючих громад залишається майже незмінною, хоча, починаючи з 2014 року, спостерігається незначне їх зменшення. Так, станом на 2013 рік діяло 1533 громад, на 2014 – 1616, на 2015 – 1610, на 2016 – 1605, на 2017 – 1601.
Подібна тенденція спостерігається і в баптиських (ВСЦ ЄХБ) громадах. За останні п’ять років кількість діючих громад зменшилась на 75. Найбільш швидкозростаючими в цьому плані є харизматичні церкви. За останні п’ять років їхня кількість зросла на 507 громад (з 1347 у 2013 році – до 1854 у 2017).
Аналізуючи статистичні дані кількості п’ятидесятницьких громад (ВСЦ ХВЄП, нині УЦХВЄ) за останні 20 років, бачимо, що їх кількість зросла вдвічі ( з 802 у 1997 році – до 1601 у 2017 році), але починаючи з 2014 року, спостерігається незначний від’ємний приріст. Для цього, принаймні, може існувати два додаткових фактори:
1. Війна. В умах війни зазвичай мова йде не про насадження нових церков, а про збереження існуючих. Крім того, в такі часи основні сили направлені не на відкриття нових церков, а на служіння та допомогу постраждалим від війни.
2. Харизматичний рух. Значний успіх харизматичного руху за останні роки негативно відображається на розвитку п’ятидесятницького, досить близькомго йому за віровченням. Для багатьох людей харизматичний рух став альтернативою останнього, оскільки сприймається ними, як більш сучасний, доступний та легкий спосіб служіння Богу.
3. Постмодернізм та пост-постмодернізм. Прийшовши на зміну посткомунізму, постмодернізм приніс із собою скептицизм та байдужість до християнства, нівелювавши поняття істини. Пост-постмодернізм же відроджує загальні класичні концепції і універсальні істини, але при цьому не повертається до «наївних ідеологічних позицій модернізму». Іншими словами, покоління метамодерну – це свого роду оксюморон, в якому можуть поєднуватися, здавалось би, протилежні речі. Така подвійність у християнстві викликає розчарування в тих людей, які стали на шлях пошуку абсолютних, універсальних істин.
4. Низька кваліфікованість церковних кадрів. У доповіді віце-президента Російського біблійного товариства С. М. Попова, прочитаної на конференції «Кризис явления в современном российском протестантизме и способы их преодоления» читаємо наступне [11]: «Нам вкрай не вистачає грамотних і здібних авторів, дослідників-теоретиків, далекоглядних керівників. Освіта і самоосвіта повинні стати справою кожного і всіх».