Пробудження в Норвегії через Хауге
У кожній країні, де були євангельські пробудження, є певні яскраві особистості, які зробили особливий вплив не лише на духовне, але й на суспільне життя. В історії духовного пробудження Норвегії такою особистістю був Ханс Нільсен Хауге.
Історія життя Ханса Хауге — приклад того, як сила Євангелії може не лише приводити людей до спасіння від гріха, але й змінювати побут, економічний стан і культурні цінності цілих народів.
Ханс Нільсен Хауге народився в Естфоллі в 1771 році, Він був сином селянина — п’ятим з десяти дітей. Виріс на фермі своїх батьків у містечку Туне. Дітей з дитинства вчили молитися, знайомили з творами відомих богословів, зокрема прибічників пієтизму (спочатку рух усередині лютеранства, що характеризується наданням особливої значимості особистому благочестю, релігійним переживанням віруючих, відчуттю живого спілкування з Богом, а також відчуттю постійного перебування під суворим і пильним «Божим оком» — прим. ред.). Юний Ханс перечитав усю літературу, яку тільки міг знайти на полицях свого дому, старанно вивчав Писання і був дуже вдумливим мислителем. Він рідно виходив з дому і мало спілкувався з однолітками.
У період з 1798 до 1804 року, селянський син та проповідник, подорожуючи по різних областях країни, вчив інших, як бути «світочем» і надихав почати нове життя, слідуючи Божій волі і плану для кожної людини зокрема. Разом з тим він навчав людей, як вдосконалювати знаряддя праці та методи культивування.
Коли Хансу було двадцять п’ять років, він пережив сильний духовний досвід. Працюючи в полі, під відкритим небом, він співав: «Ісусе, я прагну блаженного єднання з Тобою». І раптом він відчув неймовірну близькість Господа, а також заклик проповідувати Боже Слово людям. Він був вірний цьому заклику, який почув одного весняного дня 1796 року, аж до самої смерті в 1824 році. Згодом про нього напишуть: «Відкриття в полі перетворило Хауге у пророка. Воно було схожим на випадок з апостолом Павлом по дорозі в Дамаск… Він був поставлений на служіння не світською владою, а Самим Богом».
Хоча сам про себе Хауге писав: «Я покликаний любити Бога і людину», він відчував неймовірний тягар відповідальності, за працю, яку довірив йому Бог. У книзі «Релігійні почуття та їхня цінність» він виражав це так: «Я благав Бога, щоб Він зняв з мене цей важкий тягар — говорити про Його Ймення всім людям. Хай би Він краще послав єпископа чи ще когось поважного. Та я почув Його голос: «Я часто використовую найменшого, щоб будувати Моє Царство. Я дам тобі сили й мудрості». На лиш це відповів: «Так, ти мій Бог, Який зміцнюєш мене, і тому я готовий».
Отримавши покликання до праці, Хауге одразу ж почав наставляти у вірі чоловіків та жінок у сусідніх господарствах. Про необхідність звіщати іншим Слово Боже він писав так: «Це було схоже на вогонь, який горів усередині мене і й не давав мені мовчати… Іноді я навіть не усвідомлював, коли починаю говорити, бо мною керувало духовне відчуття, і коли я пізніше згадував про це, то, сповнений сумнівів, запитував у совїх найбільш поміркованих друзів про свою проповідь. І не лише вони, але й мої опоненти говорили мені, що моя промова була чіткою і повністю відповідала вченню Христа».
З часом Ханс Нільсен Хауге став впливом духовним лідером у Норвегії. Його непоборне бажання донести вістку спасіння до якомога більшої кількості людей, привело його до письменницької кар’єри. Він написав 33 книги і брошури. Крім того публікував й роздавав твори інших авторів. Серед 900 тис. жителів країни циркулювало близько 200 тис. екземплярів його творінь. У той час він був найбільш читаним автором у Норвегії. У своїх творах він безкомпромісно виступав проти гріха, закликаючи до християнського життя, і пояснюючи, як людина може знайти шлях до Бога. Разом з тим він підкреслював відповідальність християнина за ближнього і суспільство, частиною якого він є. Напевно, завдяки такій позиції він і став духовним вождем свого часу.
Розуміння людської психології допомагало Хауге здійснювати підприємницьку діяльність. Він умів знайти людей, які могли б управляти тим чи іншим бізнесом і спрямувати їх. Одного разу Він приїхав у Християнсенд, містечко у Південній частині Норвегії. Там Хауге помітив невеличку фабрику з виробництва цегли, яка простоювала, тому що її власник неправильно управлялв нею. Проповідник звернувся до фермера Оле Йєлсена й переконав його продати успадковану від батьків ферму, щоб викупити фабрику. Той прислухався до поради і переїхав у місто. Завдяки своїй працелюбності він зумів підняти фабрику й забезпечити робочими місцями сімнадцятьох людей.
Хауге був чудовим бізнес-лідером. Проте організувавши ту чи іншу спрву, він передавав відповідальність за неї своїм друзям, а сам брався за іншу. Під час численних подорожей він купував різні підприємства, викупив декілька кораблів. Таким чином йому вдалося вибувати цілу мережу підприємств, якими керували його друзі. Він умів мотивувати людей і своєю відповідальністю навчав їх власній відповідальності. І його стратегію наслідували його друзі. Разом з тим прогресивним на той час було те, що він брав на роботу жінок, молодь, інвалідів. Вони отримували заняття в міру своїх сил. Разом з тим і сам Хауге порушував загальноприйняті гендерні ролі свого часу тим, що в’язав, ткав і вишивав.
Проте арешт у 1804 році обірвав подальше поширення його бізнесу. Десять років проповідник провів за ґратами за порушення закону, який забороняв мирянам проповідувати на публіці. Проте, навіть пребуваючи в тюрмі, він підбадьорював своїх послідовників, навчаючи їх служити іншим людям і словом, і ділом. Він не розділяв духовного досвіду і практичного життя християнина, вважаючи, що потрібно «жити, як проповідуєш». Завдяки тому, що друзі Хауге мали хороші прибутки, вони міцно стояли на ногах у кризові часи, коли навколо панувало безробіття. Чітко організовані підприємства давали змогу забезпечити багатьох людей робочими місцями. Таким чином вони допомагали людям піднятися й отримати змогу підтримати інших, хто потребував цього. Хауге навчав своїх послідовників, що метрі альні блага, якими вони володіють, дані їм Богом у розпорядження й повинні служити для користі ближніх. Опираючись на слова Христа, про те, що християни є світлом для світу, проповідник стверджував, що ми повинні «сіяти» у всьому, що ми робимо, являючи свою віру через діла.
Проповідуючи такі принципи, він заклав основи для релігійного, соціального та економічного руху, який мав значні наслідки у житті багатьох норвежців.
Концепція місії його служіння будувалася на тому, як Хауге розумів цільність людини. Він був переконаний, що духовний бік неможливо відділити від матеріального. Не маючи офіційного духовного сану, він вважав себе слугою людям, з якими зустрічався і всього суспільства, частиною якого був.
Окрім того проповідник піднімав проблему суперечок заздрості, жадібності та зневажливості. І протиотрутою для всіх цих негативних явищ він вважав служіння, яке вчить терпеливості, взаємоповазі і почуттю братерства.
Звільнившись із в’язниці у 1814 році, Хауге одружився, проте його дружина померла під час пологів, народжуючи їхнього первістка Андреаса у 1815 році. У 1817 році він одружився вдруге. В сім’ї народилося троє дітей, але всі вони померли в досить ранньому віці.
А 29 березня 1824 року помер і сам Ганс Нільсен Хауге після тривалої недуги. Його життя було сповнене безлічі радостей, але й безлічі бід. Після себе він залишив безліч незакінчених справ. Проте пори всі важкі випробування він зберіг віру в Бога, Який одного квітневого дня у полі покликав його до служіння. І на його надгробку написали: «До останнього подиху він тримався тієї віри, тієї надії й тієї любові, які прагнув розповсюджувати й зміцнювати і словом, і ділом через свої твори та християнську поведінку. Він жив у Господі й умер у Господі. Благодаттю Ісуса він набув спасіння».