Про дерево, омелу й Різдво Христове
Третій рік поспіль день Христового народження згадуємо в час війни. Підступної, огидної, руйнівної. Проте й у час тривог буває свято. Знову зорями засяє небозвід, якщо не затемниться він димом війни. Тоді буде важко відшукати далеку Віфлеємську зорю.
Вечоріло. Я повертався з Карпат, заворожений красою зимових гір. Сонце майже схилилося на обрій, осінній день швидко згасав. Десь між Стриєм і Львовом зупиняюся, щоб насолодитися пейзажем на фоні заходу сонця. На тлі багряного неба зауважую декілька величних дерев, одне з яких густо вкрите клубками омели, що нагадують чорні великі кулі на могутніх гілках.
Вам знайома така картина? Омела на гіллі — а тому це гарне високе дерево приречене. Воно не зможе саме себе врятувати. Без допомоги воно поволі засохне. Це питання часу. Далі — дрова й вогонь.
А тепер про нас, живих, що на собі носять «омелу» — гординю, непрощення, корупцію, лукавство, зраду, підступ… Так багато чорних клубків вчепилися й вперто не відпускають. Ми стараємося звільнитися, щось пробуємо, радимося, концентруємо силу волі, але… «Омела» продовжує рости й нищити нас фізично, але більше — духовно. Ми самі не в силах звільнитися, це за межею наших можливостей.
Потрібен Той, Хто допоможе. Власне, Він прийшов згори, із небесної сторони — куди ми всі ростемо й тягнемося мимоволі. Але «омела» не дозволяє, цупким корінням вп’ялася в наше єство — і не відпускає.
Пригадую розмову з людиною, враженою гріховною омелою. Ось її свідчення: «Я вважав, що йду правильним шляхом, я був авторитетом серед друзів, я був жорстоким і послідовним у досягненні свого. Але не розумів, що все більше й більше стаю залежним. Гріх обплутав мене й зробив постійним клієнтом алкоголю, наркотиків, в’язниці. Я втратив сім’ю, мої діти росли без батька. Я зненавидів всіх і самого себе, я люто бив своє відображення в дзеркалі… Але одного разу я почув про Христа, про Його народження, смерть і воскресіння. Це був поворот на 180 градусів, це була зустріч, після якої я знову став людиною…»
Прихід Ісуса Христа на землю став гарантією того, що Бог любить людину, навіть коли вона геть вкрита проказою гріха, як дерево вкрите омелою. Ось запевнення Христа: «Я прийшов знайти й спасти те, що загинуло…» (Лк.19:10).
Поволі рушаю далі, вкрите омелою дерево залишається позаду. Неподалік, праворуч, бачу як яскраво сяють гірлянди різдвяного вінка. «Христос народився…» — промовляю сам до себе й почуваюся неймовірно щасливою людиною, прощеною й очищеною від гріховної омели…
Ісус Христос, Небесний Садівник, може звільнити й тебе від паразита — «омели гріха», що міцно вріс і губить твою душу. Звернися до Нього у молитві. Він чекає твого дозволу і гарантує звільнення. Він, Христос, зараз у саду твоєї долі, не пропусти!
Якщо ти ніколи не молився, скажи просто зараз до Христа: «Господи, я грішник, прости й помилуй мене, звільни мене від гріховного коріння — і я буду служити Тобі». Христос на твоїй стороні, повір Йому й святкуй Різдво Христове вільним від «омели».
Микола Синюк