Подяка змінить твоє життя!
На фото — День подяки у церкві «Голгофа» (Львів, 2023)
Якось, досліджуючи тему вдячності, я натрапив на Медичний бюлетень Гарвардського університету і прочитав, що пишуть дослідники. Ось декілька нотаток:
— Між почуттям вдячності і почуттям щастя існує тісний постійний зв’язок. Іншими словами: людина, яка не вміє дякувати, не може бути щасливою. Чоловіки, коли ви дякуєте своїм дружинам, ви робите їх щасливими. Дружини, коли ви дякуєте своїм чоловікам, ви робите їх щасливими.
— Вдячна людина частіше переживає позитивні емоції, отримує більше насолоди від життя та має краще здоров’я. Іншими словами: якщо хочете бути здоровими, будьте вдячними!
— Вдячна людина ліпше дає собі раду з проблемами і здатна розвинути міцніші стосунки з іншими. Де вам комфортніше перебувати — в середовищі вдячних чи постійно невдоволених? Відповідь очевидна. Тому й стосунки легше будувати із вдячними. Дехто скаржиться, що його постійно оточують злі люди. Коли ми випромінюємо вдячність, то притягуємо до себе правильних людей.
Також я читав інші дослідження, які свідчать, що коли людина вдячна, то вона більше схильна до творчості, ухвалює більше вдалих рішень, більш мудро витрачає кошти і загалом їй більше щастить.
Якщо ж говорити про біблійне значення слова «вдячність», то грецькою мовою воно звучить як ευχαριστία («євхаристія»), тобто — причастя. Це одне із глибоких таїнств, яке виконує Церква. Тому коли ми кажемо «дякую», і особливо, коли це робимо щиро, від цілого серця, то це не просто слово. Це слово, яке змінює атмосферу, внутрішній стан, впливає на життя. Це таїнство, яке відбувається між людьми.
Біблія вчить нас бути вдячними: «Подяку складайте за все, бо така Божа воля...» (1Сол.5:18). Але хтось скаже: «Життя не склалося, за що мені дякувати Богу?» У моєму житті теж було багато труднощів — коли не було хліба, коли довелося боротися за життя сина… Але щоразу хотілося дякувати Богові. Чому? Якось я переглядав дискусію християнина і атеїста. І атеїст сказав: «Вам християнам легше жити, адже у вас є надія». І я вдячний Богу за цю надію. Які переживання не спіткали би нас на землі, ми маємо надію на вічність!
Був час, коли люди згрішили й відійшли від Бога. І для того, щоб усе виправити, Він послав на землю Свого Сина: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Iв.3:16). Якщо когось із нас облити водою і виставити на мороз, це буде жахливо некомфортно. Нам хотітиметься якомога швидше потрапити додому, зігрітися і змінити одяг. Напевно, щось подібне відчував Ісус Христос, зійшовши на землю, де панує гріх та неправда. Чому ж Він це зробив? Чому погодився залишити прекрасне небо? Тому що Він полюбив нас великою любов’ю і захотів спасти! Я щиро вдячний Йому за це.
Бог ніколи, ніколи, ніколи не відречеться від нас! Але тільки від нас залежить, чи приймемо Його любов у своє серце, чи визнаємо Його своїм Господом. Прийняття Господа — це акт вдячності. А нагорода за це — благословення і в цьому віці і в майбутньому, тобто у вічності.
Чи маєте ви вдячність у своєму серці? За чоловіка, за дружину, за земне життя? І особливо — за те, що Господь взяв на Себе ваші гріхи і подарував життя вічне?
Анатолій Козачок