Ми з Богом?

27.12.2018
0
107

Євангеліст Матвій у своїй розповіді згадує пророцтво, яке було записане за багато століть перед цим: «Ось з'явивсь Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого. І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів. А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає: Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог» (Євангелія від Матвія 1:20-23).

Мені ще з дитинства чомусь запало в душу оте поетичне ім’я — Еммануїл. А ще більше подобалося його значення: «З нами Бог». Глибина і одночасно простота цієї фрази наповнювала різдвяну подію особливим змістом: з народженням Ісуса Бог поселився з нами, Він дотепер поряд і готовий бути завжди.

Одного разу я був глибоко вражений однією фразою з вірша Василя Слапчука «А люди ж…»:

А люди ж!..
Люди,
Як свічечки
У день народження Бога.

Над яслами віл стоїть
Зі сльозою в оці.

А люди ж!..
Люди —
Поневолювачі,
Ярмо подають.

Спасе,
Спаси нас від людей,
Людей від нас спаси,
Спасе.

Нарекли хлопчика ім'ям:
БОГ З НАМИ.
Назви і нас, Господи:
МИ З БОГОМ.

А люди ж!..
Господи,
Чому люди гаснуть,
Подиху Твого не відчувши?!

А люди ж!..

Бог зі Свого боку обіцяв бути завжди з нами. Заради нас Він і послав Свого Сина на землю, щоб через віру в Ісуса Христа ми могли відчувати Його присутність у своєму житті. Він з нами на життєвих дорогах, готовий вислухати молитви, прийти на допомогу. От тільки… Тільки, чи МИ завжди з ним? Нерідко ми, як неслухняні діти, вириваємося з його батьківської руки і біжимо геть. А буває, що й стаємо блудними синами із відомої притчі. Ми виходимо з-під Божої опіки, з-під Божого керівництва, не хочемо слухати Його порад та застережень. Ми хочемо, щоб Бог був з нами, але — от парадокс! — не хочемо бути з Богом. І нерідко виходить, як у народному прислів’ї: «Як тривога — то до Бога, по тривозі — і по Бозі». Коли в житті все гаразд — Бог непотрібний, а коли щось стається — дорікаємо: «Господи, чому ти допустив це?!»

Проблемою блудного сина, який виявився банкрутом як фінансовим, так і духовним, було не те, що його залишив батько, а те, що ВІН залишив батька…

Згадуючи Різдво, згадуючи ім’я Еммануїл («З нами Бог»), не забудьмо назвати себе: «Ми з Богом». Бо лише з такою взаємністю Господні благословення прийдуть у наші родини.

Христос народився! Бог з нами!

Юрій Вавринюк



Додати коментар

Пожертвувати