Емоції перемагають. Що робити?
Емоції — це наша реакція на життєві обставини.
Бог запланував для людини спокійне життя — у мирному світі з миром у серці. Гріхопадіння змінило все — і світ, у якому ми живемо, і людське серце.
Та не змінився Бог. Він невтомно шукає близького спілкування з кожним із нас. Бо Серцезнавець знає, якої великої шкоди може завдати нам наша замкнутість.
Ми схильні тримати емоції всередині, придушувати їх — і з часом це призводить до появи психосоматичних захворювань. Або ж виливаємо свої почуття на людей, руйнуючи взаємини з ними.
А Бог чекає. Чекає, коли ми прийдемо до Нього й відверто та щиро поговоримо про те, що насправді відбувається в наших серцях, що викликало такі емоції й що ми з цим робимо.
Так ми зможемо побачити себе в Його світлі та ідентифікувати свої переживання, назвавши їх правильними іменами. А якщо треба — узяти відповідальність за гріховний прояв своїх емоцій.
За прикладом Давида виливаймо своє серце перед Богом (Пс.60:9), віддаваймо Йому свої тривоги, страхи, біль, гнів, розпач, бо Він — наше пристановище й справді може допомогти. Він знає, як перемінити бурю на тишу й вгамувати хвилі (Пс.107:29). Він вміє наповнити нас Своїм миром. Бо Він і є наш мир.
А потім, перебуваючи в Слові, ми станемо здатними пізнавати істину, яка робитиме нас вільними.
Іноді, поговоривши з Богом, потрібно вилити свої емоції в безпечному місці: написати гнівного листа й потім порвати його, піти на тренування або ж активно прибирати в кімнаті.
А ще радимо поспілкуватися з духовно зрілою людиною, яка зможе бути поряд у цей складний час.
Бога насправді цікавлять наші бажання, думки й переживання, бо Його цікавимо ми самі. І Він бажає бути Паном нашого духа, душі й тіла, зокрема й наших емоційних переживань, — щоб навести там Свій лад. Звичайно, якщо ми в Нього про це попросимо та погодимося на співпрацю в цьому процесі.