Добрі люди

10.10.2019
0
510

…Учора повертався з с. Ясногірка, що на Сарненщині. А там, де на трасі знак «Стоп», тобто — без зупинки не проїжджати, дві молодиці дарами лісу торгують. Ожина — свіжа, крупна й блискуча, а ще чорниця…

— То, може, візьміть чорничку, га, недорого, — до мене.

— А в мене ожинка, як золото, дивіться — свіженька, сама збирала, — так щебече й ув очі заглядає, — може, візьміть.

Руки у темно-синіх плямах, подряпані колючками, ледь тремтять. Ну, як не взяти? Добро іноді виглядає саме так. Замість задуманих двох літрів чорниці забираю всі п’ять — разом із відерком.

— То ще й ожинку візьміть, бо, знаєте, уже вечоріє, додому тра повертатися. А знаєте, що сталося ото вчора? Такий гарний чоловік зупинився, взяв відерко чорниці, дав триста гривень, щось ще розпитав… Сів і поїхав. А відерко залишив. Го-о-осподи Боже, я же ж ту машинку не догоню! Думала, повернеться, чекала, чекала… Поїхав, не вернувся, то сьодня вранці зайшла в церкву, гроші пожертвувала на церкву. Ну, як же ж собі взяти? Тож гріх. Тож людина заплатила…

Ожина (вся, що була) перекочовує до багажника…

— Ви-но сюди послухайте, — це та, що з чорницею, — шо було на тамтій неділі. Зупинився чоловік, машина — така велика, блискуча, квадратова така. А цвєт — як чорниця… Взяв відро, в багажник поставив, каже: «Гроші в машині». Щось там шукав, шукав, як дивлюся — вже поїхала машина, аж пилюка з-під коліс… Ой, Боже милий, я ж цілий день по тих ягідниках мучилася… Но я вам скажу, я не проклинала. Бог все бачить! Машина, я вам кажу, така дорогуща… Втік! Но Бог все бачить…

Купуйте в добрих людей, якщо вам і не дуже потрібно. Добре діло можна зробити по-різному…

А люди в нас справді добрі.

Микола Синюк

 

 

 



Додати коментар

Пожертвувати