Чи варто боятися смерті?
Цілком усвідомлюю, що Пасха — радісне свято, та все ж мова піде про смерть. За правилами етикету слід уникати даної теми, адже вона псує настрій. Даруйте, що мені доведеться порушити правила. Смерть є неминучою для кожного живого організму — незалежно від віку, соціального положення… Хіба розумно із нашого боку уникати розмови про неминуче? Адже це дозволить підготувати себе.
Смерть по-різному інтерпретувалася окремими народами. У Древній Греції втрату близьких та власний перехід намагалися осягнути через міфологію. У Древньому Єгипті ретельно дотримувалися ритуалів поховання, адже згідно вірувань, душі так легше знайти нове пристанище. Простіше до смерті ставилися в Індії, адже в розумінні індусів душа «кочує» з покоління в покоління.
Ми маємо природній страх перед смертю, адже не знаємо — що буде далі? У Біблії описано декілька «смертей». Перша — фізична, коли вічна душа залишає тіло. Друга — духовна, коли на вічному суді людина засуджується на вічні муки через гріхи. Якщо першої смерті уникнути не вдасться майже нікому, то щодо другої якраз варто замислитися: чи можемо розраховувати на те, що не будемо покарані Богом? І тут саме час поговорити про пасхальні здобутки Ісуса Христа.
Божий Син узяв на себе гріхи людства. За них витерпів страждання та помер на хресті. Але смерть не змогла втримати безгрішного Христа і Він воскрес. Це і є перемога над смертю! Через смерть Христа ми отримуємо прощення гріхів. Через Його воскресіння — оживаємо для нового життя!
Усвідомлюючи діяння Христа, апостол Павло фактично насміхається зі смерті: «Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?» (Послання ап. Павла до Коринтян 15:55). Смерть тепер подібна до набридливої мухи, яка не здатна вчинити нічого лихого! Перебуваючи у в’язниці, Павло пише в листі до филипської церкви, що не знає як далі складеться життя, чи буде він звільнений чи страчений: «Хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше». Павло називає смерть надбанням, очевидно, що він її не боїться!
То чи варто боятися нам? Виявляється, це питання вибору. Адже усе залежить від особистих стосунків з Ісусом Христом. І якщо у серці є щира віра, то смерть — лише перехід до вічної радості, миру та спокою. А якщо ні? Тоді, боятися, мабуть, варто!