Боюся жити. Боюся останнього часу. Боюся за майбутнє. Боюся народжувати дітей. Боюся відкривати телефон і слухати всі надіслані пророцтва. Боюся дивитися новини. Боюся... Німіють руки, ціпеніють ноги, почалися панічні атаки...
Згадаймо, як писали про практику хрещення Святим Духом такі люди, як Густав Шмідт, Дональд Джі, Іван Воронаєв на сторінках тогочасних духовних журналів. П’ятидесятницький рух досить багатогранний, є різні погляди на духовне хрещення...
Заглянув я якось в групу, де публікуються різноманітні відкриття, пророцтва. І жахнувся, в якому дрімучому лісі блукають християни! Більше 13000 учасників в групі, переважають теми пандемії, вакцинації, звіщення майбутнього...
Життя, служіння й смерть Павла, його абсолютна відданість Господу Ісусу Христу послужили для слави Спасителя й спасіння мільйонів людей! Павло сміливо говорить тобі й мені: «Тож благаю вас: будьте наслідувачами мене, як я Христа» (1Кор 4:16).
Чи чули ви фразу: «Ми робимо Божу справу!», що часто звучить піднесено, із почуттям власної гідності! А чи задумувалися над тим, що для Бога важлива не лише справа, але й те, як вона зроблена.
Хто Він — Святий Дух? Він — Особистість, Він — Бог! Не просто сила або вплив, не інші мови, не особливе релігійне переживання. Він — Утішитель, Він навчить, Він світ докорить, Він у вас буде — це про Особистість Духа Святого!
Християнське життя — це безперервне духовне зростання. У нас із плином часу повинні відбуватися позитивні зміни нашого характеру, пізнання Бога, набуття знань та мудрості, ріст віри та освячення…
«Я сьогодні дістав з дна басейну 8 шайб. Ти уявляєш?» — Степанко крутив головою і радів новим успіхам на тренуванні. Я сушила йому волосся й посміхнулася про себе: «Знаєш, синочку, і в мене є багато піднятих шайб. А є і не піднятих кілька!»
Ісус мертвий. На велике розчарування, Він дозволив себе арештувати та умертвити, не проявивши Божественної сили та влади… Учні розгубилися, вони не таким уявляли своє майбутнє. Практично кожна людина тією чи іншою мірою проходить через щось таке.
Як правило, на самих себе ми звертаємо увагу перед дзеркалом, коли вранці чистимо зуби чи голимося. Декілька думок із цього приводу. Об’єкт наших роздумів – зокрема кожен із нас. Кожна людина особисто відповідальна перед Богом. Поміркуймо над цим.