Єремія у брамі Господнього храму
Люди продовжують ходити в храм, кадити, приносити жертви, молитися, одним словом — мати вигляд благочестя. В той самий час їхнє серце та їхнє тіло знаходить свою насолоду в розпусті та усіх інших можливих гріхах.
Люди продовжують ходити в храм, кадити, приносити жертви, молитися, одним словом — мати вигляд благочестя. В той самий час їхнє серце та їхнє тіло знаходить свою насолоду в розпусті та усіх інших можливих гріхах.
Жили-були в одному селі бідний старий і його син. Всього-то й було у них, що старий будинок – і чудової краси білий кінь. Власники найкращих табунів з усієї округи приїжджали в халупу старого, щоб подивитися на це диво і запропонувати за нього ціну.
Якщо говорити про біблійне значення слова «вдячність», то грецькою мовою воно звучить як ευχαριστία («євхаристія»), тобто — причастя. Це одне із глибоких таїнств, яке виконує Церква. Це слово, яке змінює атмосферу, внутрішній стан, впливає на життя.
Є ціла низка ознак, які свідчать про проблеми фундаменту. Потрібно переконатися, чи немає на стінах тріщин, чи не «повело» підлогу, чи не клинить через перекос рам дверей та вікон… От і життя — як будинок.
Дивлячись на себе очима Бога, ти бачиш справжню картину: ти люблений, цінний і прийнятий таким, яким ти є. Не дозволь світові визначати твою цінність — довіряй тому, що каже про тебе Бог.
Дехто з нас мусить зненавидіти свій сон, щоби вдосталь насолодитися Богом. Саме так, часто нам, людям, доводиться зненавидіти те, що ми так любили, бо саме об’єкт нашої любові і є нашим Богом...
Я кажу Тобі, що втомилася. Що щоденна рутина висмоктує останні сили. Що я все рідше впізнаю в собі людину, яку знала останні 48 років. Ти кажеш, що я ще так багато про себе не знаю. Що втома — то нормально...
Хтось сказав: «Щодня людина робить вибір. А вибір творить людину». Від нашого вибору залежить наше життя, його якість та наповнення. Усе наше життя — вибори. Їх мільярди, і вони — це і є ми.
Здається, це ж так просто — ось вона лежить перед тобою, просто розгорнув її і почитав хоча б декілька хвилин. Але ж ні — не хочеться. Інші книги можеш читати годинами, на фільм дві години не шкода, але коли мова заходить про цю Книгу, то… Чому так?
Сьогодні мій щоденник, якого веду вже багато десятиліть, нагадав про одну подію, ювілей якої припадає якраз на 17 липня. 20 років тому поїздка у це місце і те, що їй передувало, залишили у моїй пам’яті незабутні враження.