Здорова церква

30.11.2017
0
126

Ми всі мріємо, щоб у церкві панувала чудова атмосфера любові, радості, віри. Навряд чи знайдеться людина, яка б хотіла, щоб люди були підозріливі, критикували один одного, зневажали, штовхали на гріх. Здорова церква — мета Божа, мета й нареченої Христа. Не щодо кількості людей, а щодо справжнього духовного здоров’я. Та зрозуміло, що здорова церква складається з духовно здорових людей та духовно здорових стосунків між цими людьми. І, звісно ж, виникає питання: як до цього прийти?

Не варто забувати, що людина грішна й водночас створена за образом та подобою Божою. Тому та ж сама людина, з одного боку, прагне до Бога, до чистоти й святості, а з іншого — її хвора гріховна природа агресивно намагається заразити своєю хворобою інших. Образ, який я використовую, знайомий усім. Це інфекційна хвороба, якою обов’язково захворіє той, хто не буде захищатися від неї, навіть якщо до контакту з хворим був абсолютно здоровим.
Що робити, коли нас хочуть заразити хворобою? І як нам самим не бути поширювачами інфекції? Пригадайте розвідників, яких посилав Мойсей у землю Ханаанську. «І промовляв Господь до Мойсея, говорячи: «Пошли людей, і вони розвідають ханаанський Край, що Я даю Ізраїлевим синам; пошлете по одному чоловікові від племени своїх батьків, кожного начальника в них. І послав їх Мойсей з пустині Паран за Господнім наказом. Усі вони мужі достойні, вони голови Ізраїлевих синів» (4М.13:1-3). Цікаво, для чого треба було посилати розвідників, коли було точно відомо, що Бог веде весь ізраїльський народ у землю Божої обіцянки, де тече молоко й мед. А Божа обіцянка завжди виконується, тому що Бог вірний? Тут питання не в Богові, а в тому, що людям треба якась підпора. Їм буде легше йти, коли знатимуть, що їх чекає в майбутньому. Але про це трохи згодом…

Історія хвороби

Інфекція або зараження хворобою (англ. іnfection — проникнення в організм хвороботворних мікробів; інфікування, зараження) — стан, коли в організм потрапляє чужорідний агент — патоген (бактерія, паразитичний грибок та інше), який розмножується й може чинити хвороботворний ефект (взято з Вікіпедії). Інфекційна хвороба, як бачимо, виникає через мікробів. А це живі, одноклітинні організми, які поводяться агресивно.

Тут помітна аналогія з дияволом. Він намагається захопити всіх людей, щоб тільки довести Богові свою значимість. Диявол конкурує з Богом. Він хоче всіх людей інфікувати хворобою гріха й бунту проти Бога. Спочатку була Єва, потім Адам, потім їхній син Каїн, який позаздрив своєму братові Авелю та його вбив. І пішло-поїхало…

Механізм зараження

«І вернулися вони з розвідки того Краю по сорока днях. І пішли, і прийшли вони до Мойсея й до Аарона та до всієї громади Ізраїлевих синів, до пустині Паран, до Кадешу, і здали справу їм та всій тій громаді, і показали плід того Краю. І вони розповіли йому та й сказали: «Прибули ми до Краю, куди ти послав був нас, а він тече молоком та медом, а оце плід його! Та народ той, що сидить у тім Краї, міцний, а міста укріплені, дуже великі. А також бачили ми там нащадків велетня…» (4М.13:25-28).

Людина, яка сама хвора духовно, стає небезпечною, тому що вона обов’язково буде поширювати хвороботворні бактерії. Христос про це прямо говорив, звертаючись до фарисеїв: «Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста» (Мт.12:34). Хвороба в людині завжди в певний час і певним чином проявиться. Виявити духовну хворобу й поставити правильний діагноз можна, передусім, почувши те, що людина каже. Якщо людина говорить про образи, про те, як усі помиляються, як усе погано, тоді, ця людина має в серці непрощення.

Тобто те, про що людина говорить, показує наявність певного гріха в людині.

Ми всі хочемо впливати на інших людей, хочемо донести їм певну істину. І саме тому Біблія закликає, щоб ми перевіряли себе, наміри свого серця, щоб самим не захворіти. Хворі духовно люди будуть поширювати свої погляди, щоб якомога більше людей заразити. І так сталося в стані єврейського народу: «І пустили вони (розвідники) між Ізраїлевими синами злу вістку про той Край, що розвідали його, говорячи: «Той Край, що ми перейшли по ньому, щоб розвідати його, — це край, який поїдає своїх мешканців. А ввесь той народ, що ми бачили в ньому, люди високі на зріст. І там ми бачили велетнів, синів Енака, з роду велетнів, і були ми в своїх очах немов та сарана, і такими були ми і в їхніх очах» (4М.13:31-33).

Захисні фактори

Передусім слід зрозуміти суть хвороби й мету хворого. Будь-яка хвороба, як у фізичному світі, так і в духовному, робить життя тяжким і може привести до смерті. Тільки якщо ми говоримо про духовну хворобу, тоді ця смерть — духовна.

У нас була одна групка людей, яка захотіла піти з церкви. З ними пішла й жінка, яка недавно стала християнкою й була ще слабенькою у вірі. І не дивно, що невдовзі вона відпала. Інша жінка, відділяючись із цією групою, змусила свого сина, якого так любила, піти з нею. І тепер він далекий від віри, тому що мама сама духовно захворіла й на дітей стала впливати, розхитуючи їхню віру. А віра — вона водночас і сильна, і тендітна.

Мета хворого зрозуміла — знайти більшу підтримку серед людей. І це часто вводить людей у смуту. Після слів розвідників «зняла зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі. І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: «О, якби ми померли були в єгипетськім краї, або щоб ми померли були в цій пустині!» (4М.14:1,2).

Отже, до чого призводять такі хворі? До безнадії, бо й самі втратили надію на Бога, Який веде людину найкращими шляхами; до страху, до злоби й ненависті до керівників.

Тож ми повинні розуміти це, щоб мати змогу захиститися. Наш організм так дивно створений Богом, що має внутрішні сили для захисту від захворювання. Разом із тим, ми маємо розум, і коли людина поруч із нами кашляє чи чхає — ми уникаємо спілкування з нею. Але коли йдеться про духовну хворобу, нам чомусь не страшно — і ми не захищаємося. А дарма.

Як же захиститися від цих людей, які прагнуть заразити нас своїми духовними хворобами?

1. Мораторій. Коли наша церква переживала складні часи: несправедливу критику, зневажливе ставлення, проблеми з людьми — ми з дружиною тільки й робили, що говорили про це знов і знов то по телефону, то особисто  з людьми. І після цього ми просто відчували, що наші душі настільки забруднюються, що нас поглинає безодня негативу та нелюбові до людей. Тому домовилися, що припиняємо будь-які негативні розмови щонайменше на тиждень. Ми вчасно схаменулися. А якщо б не зробили цього, то могли б і віру втратити.

2. Коли людина критикує, запитайте її, що вона сама зробила для того, щоб подолати цю проблему. Припустимо, у церкві не вистачає молитви. Що робить здорова людина? Вона молиться за всі проблеми церкви, за всі служіння. Що робить духовно хвора людина? Вона тільки всім розповідає, що в церкві дуже мало молитви.

3. Запитайте, чи людина постійно молиться за проблему, про яку вона вам розповідає. Чому це питання важливе? Тому що коли молишся, тоді Бог в молитві налаштовує нас Духом Святим на любов, на прощення. Припустимо, мене сильно образив брат. Я стаю молитися і молюся не поспіхом, але докладно розповідаю Богу про свої проблеми. Як ви думаєте, що Бог буде говорити? Якщо проблема між вами та пастором, між вами та людиною з церви, то я переконаний, що Бог скаже вам зустрітися з тією людиною й владнати з нею стосунки.

4. Духовні роздуми та Божий захист. Доволі часто люди, у яких є проблема, коли їм кажуть, що треба зустрітися з пастором, зі служителями, відповідають: «Я і так знаю, що мені будуть говорити». Це вже ознака проблеми. Треба спілкуватися. Слово, приклад можуть нас надихнути. Колись одна сестра в Христі, яка сильно хворіла, так мудро мені сказала: «Усе минає» — і ці слова торкнулися мого серця. Інша людина може сказати такі слова чи процитувати щось таке з Біблії, що ви іншими очима поглянете на свою ситуацію.

5. Чи та людина, яка критикує, дає вихід з ситуації? Навіть, якщо людина говорить вам неприємні речі, замисліться, чи є в її словах вихід, який опирається на Слово Боже. Коли диявол хотів звабити Христа, то Спаситель користувався надпотужною імунною системою — Словом Божим, говорячи: «Написано…»

Не розносити хворобу, а «заражати» вірою та любов’ю

Коли ми розносимо духовну хворобу, вона неминуче знищить нас самих. Але ми, християни справжні, здорові, які живуть Богом, також хочемо заражати інших. Ми хочемо впливати, але впливати Божою істиною, впливати безкорисно, впливати заради слави Божої. У Біблії це має назву — заохочувати. «Але кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься «сьогодні», щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха» (Євр.3:13).

Були серед вище згаданих розвідників і такі, які знали, що не треба боятися, не треба забувати, що Бог великий і всемогутній, що треба людей налаштовувати на віру й любов. Людей треба заражати, тільки не гріхом, а святістю. «А Калев утихомирював народ перед Мойсеєм та й сказав: «Конче ввійдемо ми й заволодіємо ним, бо ми справді переможем його!» (4М.13:30).

Христос був розп’ятий, щоб зупинити поширення духовної хвороби, зупинити поширення гріха. Він був розп’ятий, щоби ми сповнилися Його благодаттю й заражали інших людей Христовою любов’ю.

Вадим Лисенко, м. Суми, «Церковь Рождества»



Додати коментар

Пожертвувати