Збирачі оливи

31.05.2023
0
755

«А Ізраїлеві сини, за їхнім числом, голови батьківських родів і тисячники, і сотники та їхні урядники служили цареві щодо всякої справи відділів… Над оливками та над сикоморами, що в Шефелі, ґедерянин Баал-Ханан; а над скарбами оливи Йоаш» (1Хр.27).

При дворі Царя Давида кожен мав конкретне завдання, як і ми в Церкві маємо своє покликання й певні завдання, які стоять перед нами. Тим, хто кликав цих працівників, був ніхто інший, як цар Давид. Я щиро вірю, що, як в Україні, так і в Румунії, до служіння нас кличе Сам Господь Ісус. Кожен, хто покликаний на служіння, має окреме місце для діяльності. І його ім’я відоме Цареві. Кожен служить відповідно до здібностей і дару, який отримав від Бога.

Ви, служителі з України, давно в наших молитвах. Я знаю, що на ваші плечі випала така важка ноша. Ви були покликані в важкі часи, щоб нести вістку Євангелії. І дозвольте мені подякувати вам за те, що ви робите це добре. Ви служите не тільки тим, хто в Україні,  але й їдете в Європу, щоб зібрати тих, хто розпорошений там. І це має бути хорошим прикладом для нас усіх.

Я щиро вірю, що ваша Церква виросла до нинішніх розмірів лише завдяки Духу Святому. Звісно, Дух Святий використовував для цього людей.

Тому я хочу пороздумувати про одного персонажа і його завдання. У 28 вірші Першої книги хронік говориться, що над оливковими та фіговоми деревами, що в Шефелі, наглядав Баал-Ханан з Гедера, а запасами олими відав Йоаш. Тобто Йоаш був відповідальний за склади з оливою. А олива в Біблії — один із символів Духа Святого.

Брати-п’ятидесятники, я маю сміливість стверджувати, що Бог поставив вас бути відповідальними за ці склади з оливою. Я маю сміливість припустити, що Бог вам це доручив, довірив працювати з цією оливою. Я хочу, щоб ми подивилися на Йоаша, проаналізували, у чому полягало його завдання, які були труднощі в цій праці та які переваги мав цей чоловік.

Коли я кажу «Йоаш», то маю на увазі вірного п’ятидесятника з України. Це призначення п’ятидесятника — зберігати оливу.

У той час олива була дуже важливою. Так само й нині Дух Святий відіграє визначну роль у служінні. Оливу в той час використовували в поклонінні. У Книзі Левит, 2:1, сказано: «Нехай пшенична мука буде жертва його, а він поллє на неї оливи...»

Справжнє поклоніння не може відбуватися без Духа Святого, бо написано, що справжні поклонники будуть поклонятися Богу в дусі й істині. Тож як колись не можна було принести жертву без олії, так і тепер не можна поклонитися Богу без Духа Святого. Тому й нині ми маємо зберігати оливу, яка є символом Духа Святого. І я прошу вас: служіть так у своїх церквах, щоб Дух Святий там був присутній.

Оливу також використовували для того, щоб підсвічувати у домі. Чи Церква нині може світити або бути містом на горі без Духа Святого? Тому дуже важливо, щоб кожен із нас був наповнений Духом Святим, щоб саме таким чином ми розповсюджували Боже світло.

Також у давнину оливу використовували для зцілення ран, як певний медикамент. І нині Бог не зможе вершити поміж нас чудеса зцілення, якщо ми не будемо сповненні Духом Святим. Тому я хочу вас іще раз закликати: почніть по-особливому шукати Духа Святого, Який керує усіма справами в Церкві. Це настільки важливо — зберігати оливу — Дух Святий.

Завданням Йоаша було зберігати оливу. Він був відповідальний за ті склади, де вона зберігалася. Тож де він найбільше часу перебував? Звісно, там, де була олива. Можливо, це не найкомфортніше місце. Можливо, це місце не таке привабливе, але як добре тим людям, які стоять там, біля оливи. Є ті, хто може дозволити собі відходити десь далі, йти наліво чи направо, робити певні дії чи навіть влаштовувати якісь вистави. Але ті, хто слухняний голосу Божому, знають, що потрібно стояти там, де є олива. Чому? Тому, що її потрібно зберігати, захищати.

Те, що є цінним, завжди шукають злодії, щоб украсти. Ви знаєте, що й диявол хоче вкрасти в людини те, що є цінним для її життя. Він буде шукати способів, щоб вкрасти й Духа Святого. Яким чином? Наприклад, він спонукатиме нас шукати якоїсь популярності. Буває так: людина розуміє, що в її служінні немає Духа Святого, але докладає усіх зусиль, щоб стати відомим. Інколи Дух Святий не може діяти в нас через гріх, який є в нашому житті. Саме гріх витісняє Дух Святий зі служіння, з церкви. Стається й так, що апатія чи втома від служіння також витісняє Дух Святий.

Але не допустімо цього. Не забуваймо про своє покликання — захищаймо оливу. Для цього пильнуйте й будьте тверді у вірі.

Розгляньмо, із якими труднощами стикався Йоаш у своєму служінні. Ви знаєте, що у двір царя Давида приходило багато гостей. Приїжджали делегати з інших країн. Інші слуги мали змогу бачити тих, хто прибував до царя. І їх самих могли бачити. Але Йоаша небагато хто бачив, тому що він був у складських приміщеннях.

Але не тільки його не помічали. Я хочу вам сказати: коли ми перебуваємо у своїй таємній кімнаті, то й нас можуть не бачити. Та не забувайте про один із текстів із книги Дій апостолів, 9 розділ, де сказано, що церква раділа, коли був мир і за допомогою Духа Святого вона помножувалася.

Часто Йоаша не помічали, іноді йому було некомфортно перебувати там, де він був поставлений. У нас, у Румунії, я чув висловлювання, що це не дуже комфортно перебувати в молитвах годинами, молитися, щоби Бог хрестив Духом Святим. Багато людей бачать незручності в цьому. Але знаєте, що було прекрасним в житті Йоаша? Не те, що багато хто його знав. А те, що час від часу приходив Давид і шукав Йоаша, і казав, що, наприклад, потрібно підсвітити палац. Час від часу приходив цар і казав, що є потреба в оливі для зцілення. І, хочу сказати, немає нічого більшого, ніж те, що тебе шукає цар.

Я впевнений, що Дух Святий, як ми вчимо в наших богословських навчальних закладах, є Богом. І коли Дух Святий перебуває в Церкві, де ти служиш, коли ти багато годин перебуваєш в молитві й просиш, щоб Він благословив, хрестив, наповнив, то разом із цим приходить і Сам Цар!

Тож ключ успіху в Божому служінні — присутність Духа Святого. Ми намагаємося приготуватися до служіння, вивчати богослов’я, але розуміємо: якщо в підготовленій нами проповіді не буде помазання Духа Святого, то вона мало що важить. І тому я хочу вам побажати, щоб ви були сповнені Духа.

Ваше завдання зберігати й захищати оливу. Люди можуть вважати це завдання незначним або таким, яке пов’язане з певними труднощами, як от необхідністю бути десь при складських приміщеннях, тобто окремо від людей. Але як роль Йоаша була визначена царем Давидом, так і ваша роль визначена Царем над царями. І, можливо, заходи, проведені вами, не так виглядають збоку, як інші заходи, можливо, ваша церква не така відома, як інші церкви, але я хочу, щоб ви зрозуміли — найважливіше, щоб нас помічав Цар!

Йоаш мав стояти на своєму посту й чекати, доки його не покличе цар. І час від часу цар запрошував його: «Прийди, бо ти мені потрібен. Йоаше, виходь зі своїх складів, принеси з собою олію, тому що хтось має отримати зцілення. Йоаше, принеси трохи олії, тому що має відбутися поклоніння в храмі або потрібно підсвітити».

Чи ви усвідомлюєте ви, яке щастя він відчував, коли його кликав Цар, коли він бачив, що його завдання важливе в Царстві? Я хотів би, щоб і ми зрозуміли це. Для Йоаша тим, хто мав значення, був Цар. І саме тому я хочу закликати вас нині: цінуйте покликанням Царя, цінуйте служінням у Царстві Божому — зберігайте, захищайте оливу. Зробіть так, щоб олива у вашому служінні була завжди на поважному місці. І я запевняю вас на підставі того, що написано в Слові Божому, — раніше чи пізніше прийде Цар і скаже: «Ти добре виконував служіння. Тому прийди, рабе вірний, щоб успадкувати Царство!»

Хай же Бог допоможе п’ятидесятницьким церквам в Україні, як і церквам у Румунії та всьому світі, бачити й радіти тому, що Дух Святий робить серед нас. Нещодавно Об’єднання румунських церков мало велику радість і честь — ми святкували 100-річчя проповіді Євангелії в Румунії.  За цей час наше об’єднання також дуже зросло, нині в Румунії більше 3300 церков, і ми впевнені в тому, що цю справу зробив саме Дух Святий. Бог розмістив наші країни близько одна до одної, тому ми від усього серця молимося, щоби Бог приніс мир в Україну. Ми молимося за тих, які були вимушені покинути країну, щоб вони могли повернутися. І щиро молимося, щоб у кінці нашого служіння ми зустрілися навколо трону Господа Ісуса Христа й раділи від того, що Він приготував для нас.

Філіп Іоан, Румунія,
проповідь на звітно-виборній конференції УЦХВЄ



Додати коментар

Пожертвувати