За словом Божим

31.07.2023
0
867

«І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського. І Він побачив два човни, що стояли край озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода. І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі. І Він сів, та й навчав народ із човна. А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід. А Симон сказав Йому в відповідь: Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода» (Лк.5:1-5).

У великій сім’ї мені не раз доводилося стати свідком такої ситуації. Хтось комусь каже: «Йди і зроби те чи інше». Його запитують: «А чого я маю це робити?» — «Бо так сказав батько». І це було посилання на авторитет. Колись древні мудреці, як були учнями Аристотеля, завершували свою суперечку словами «Magister dixit», що буквально означає «Так сказав учитель». І це ставило крапку на всіх суперечках, тому що авторитет учителя був безумовним. Таким авторитетом є для нас Господь. І тому ми повинні робити за Божим Словом усе, що робимо в житті.

Проте в Писанні ми знаходимо ще один цікавий момент. Виявляється, що святий і всемогутній Бог дослухається до мого й вашого слова. Одного разу Бог сказав вождеві ізраїльського народу Мойсеєві: «Відступися від цих людей, і їх не стане». Але справжній патріот свого народу, яким був Мойсей, сказав Богові: «Якщо так, то й моє ім’я витри з книги життя». І Бог тоді каже вождеві: «За словом Твоїм я не зроблю цього».

Ось ще один діалог:
— Соломоне, що тобі дати? — запитує Бог.
— Господи, та я не знаю ні входу, ні виходу… Дай рабові Твоєму серце мудре.
— За словом твоїм хай буде тобі…
Тобто Бог реагує на слова людини, на наші слова. І після молитви апостолів місце, де вони були, захиталося. За словом людей стався природний катаклізм, тобто таким чином Бог реагував на слова людини, являючи силу й велич Своєї присутності.

Але я хочу повернути нашу увагу до процитованого тексту з Писання — до слів Симона, який тоді Петром ще не називався. Його «по слову Твоєму» — було відповіддю, рішенням упокоритися. Але цьому передувала абсолютно безрезультатна ніч. І додому потрібно було повертатися з порожніми руками… І якщо щось подібне є у вашому житті — тривалий час ніч, тривалий час виснажлива праця, яка не приносить бажаного результату, хочу запевнити: колись настане ранок, і колись на березі буде Ісус, Який матиме слово для вас.

Народ зібрався на березі, щоб почути Ісуса. Тож висновок: там, де Ісус, буде й народ, щоб почути Його слово. І нині умовою, яка приваблює людей до нас, є чисте Боже Слово в наших устах. Це слово, як магніт, притягує людей і робить ту працю, яка не під силу нікому з нас, хай навіть найдосконалішим і наймудрішим. І якщо в нашому човні Ісус, то одного разу Він втихомирить бурю, яка заливає човен. І зрештою колись той човен таки наповниться рибою аж через край.

Проте коли Ісус у моєму човні, то Він має право говорити владно, іншими словами — командувати. Тож він скеровує Симона. Спершу просить відпливти трохи від берега. Таким чином Він дбає про комфорт тих, хто Його буде слухати. Люди зможуть Його краще бачити, а звук відбиватиметься від поверхні води й звучатиме гучніше. Тож є ситуації, коли треба лишатися на мілкому, але відпливти трохи, щоб було зручніше рухатися в проповіді Божого Слова.

Коли ж Ісус закінчив навчати, то звелів Симону: «А тепер відпливай на глибінь». І це теж урок для нас: на мілкому можна зробити дуже й дуже багато, проте якщо ви хочете, щоб у вашому житті та служінні відбувалися чудеса Божі, треба відливати на глибину. Чудо Боже, особливі Божі знаки та дії ми зможемо побачити саме на глибині.

Звісно, на мілководді комфортніше, там тепліша вода, там відчувається твердь під ногами — і ми почуваємося впевненіше. Але якщо Ісус провадить тебе на глибину, рухайся туди за Його словом. Там ми тримаємося не власним досвідом і багатолітнім стажем. Там нас тримає Сам Господь і веде так, як ми не очікували. І коли ми робимо за словом Господнім, то на жертовнику нашого життя, як на жертовнику пророка Іллі, загоряться і вода, і каміння — те, що б не мало горіти природнім способом. Божий вогонь сходить у неймовірній силі, якщо ми діємо за словом Його.

Ще одна історія і ще один урок. Три царі вийшли на війну та йшли сім днів пустелею, де не було води. Усі виснажилися й не знали, як діяти, бо стало ясно: ще не одна стріла не вилетіла з лука, а військо вже обезсилене. І царі обрали правильний шлях вирішення проблеми. Вони стали шукати слово від Бога. І знайшли пророка Єлисея. Пророк же покликав гусляра. «І сталося, коли грав гусляр, то на Єлисеї була Господня рука, і він сказав: Так сказав Господь: Накопайте на цій долині яму за ямою! Бо так сказав Господь: Не побачите вітру, і не побачите дощу, а потік цей буде наповнений водою…»

Слово Боже було дивним для людей, стомлених тривалим переходом через пустелю без води. І це урок для нас: інколи не просто буває діяти за Словом Божим. Нам буває нелегко сприйняти та об’єктивно оцінити, як Господь може діяти. Копати рови, коли знеможені? Копати рови, коли це здається безглуздям? Але це справа людей, а далі — справа за Богом.

Ваша справа поналивати води в камінні посудити там, у Кані Галілейській. А далі — дія Бога. Бог діє по-своєму. Але коли ми діємо за Його словом, яке іноді здається нам складним для розуміння, то приходить чудо. Тому коли у твоєму серці звучить слово, проси в Бога сили сприйняти Його й діяти відповідно до цього. Ми можемо й повинні робити те, що можемо й повинні робити, те, що в наших силах. Це тяжко, як і копати рови в пустелі. А от наповнити їх водою — це вже неможливо, це Божа робота.

Іще одна ситуація. Тривога. Ніч. Четверта сторожа ночі. Буря на морі. Смерть заглядає в очі. Хтось іде по морю. Учні знають, що за словом Учителя хвилі стихають. Але в той час Ісус не спинив хвиль. Він просто пішов по бурхливому морю, чим дуже налякав своїх послідовників. Але коли Ісус став говорити й заспокоювати учнів, прийшов повний спокій (так стається і в нашому житті). І Петро навіть відважився переступити через борт човна й піти по хвилях до Ісуса. Але звернімо увагу на його слова: «Якщо це Ти, Господи, то звели мені…»

Учні, й Петро зокрема, сумнівалися, що бачать саме Учителя. Проте Петро хотів почути Його голос і зрозуміти, як саме Йому діяти. І коли Він почув голос Ісуса, то зробив крок. Голос Божий у нашому серці допомагає нам робити кроки віри, які суперечать голосу нашого розуму й іноді навіть здорового глузду.

І коли Петро торкнувся води, то відчув, що ступає на тверде, бо ступав вірою за Божим словом, яке здатне змінювати навіть фізичні закони, що діють у Всесвіті. Тому шукаймо слова від Бога у своїх молитвах — слова, яке зробить нас сильнішими й духовно, і навіть фізично, бо ми відчуємо, що те, що робимо, правильно.

І якщо ви рушили за словом Господнім і побачили успіх, то, як Петро, човен якого наповнився рибою, подайте знак іншим людям. Коли ви отримали Божу благодать і побачили повний невід риби, покличте інших: «Сюди! Тут Господь! Тут Його сила й присутність! Тут багато риби…»

Микола Синюк



Додати коментар

Пожертвувати