Як зміцнити віру в умовах війни?
«Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!» (Лк.22:32).
Сьогодні ми переживаємо досить непрості часи. Часи випробувань і страждань. І не раз запитуємо самих себе: «Як же нам подолати всі перешкоди і не втратити віри в Бога? Як не жити в страху, а навпаки — бути бадьорими й підбадьорювати тих, хто поруч? У наведеному тексті йдеться про одного Божого чоловіка, який мав величезні переживання. Він отримав від Господа певну пораду, на яку я хочу звернути увагу й підбадьорити вас.
Ісус Христос тут говорить про віру. Віра іде в одному контексті з надією, упевненістю, взаєминами з Богом, які допомагають нам долати труднощі. Випробування — це те, що вивертає нашу середину, показує нам, хто ми є, і що нам треба виправити. Апостол Петро каже, що випробування переплавляють та очищають нас ніби золото. І щоб їх подолати, потрібна віра. Коли Господь виводив ізраїльський народ із рабства через пустелю, сповнену перешкод, вони часто потрапляли в проблеми саме тому, що не довіряли Богу.
Апостол Павло, описуючи ознаки останнього часу, говорить, які жахливі речі творитимуться на землі, які будуть люди. Він згадує і землетруси, і війни — те, що ми сьогодні переживаємо! І ось тут дуже важливо запитати себе: «На кого я покладаю свою надію? Я надіюся на Господа чи на людей?» Як багато людей у цій війні вже привели нас до розчарування! Від когось ми очікували більшого. Чиїсь чесноти оцінювали надто високо. Але людина завжди лише людина… Наша віра повинна починатися з Божого Слова, а не з якоїсь іншої інформації.
Одного разу Бог сказав Ною, щоб він будував ковчег. Нічого не віщувало потопу. Але Ной виконував Господнє повеління. Чому він це робив? Тому що мав стосунки з Богом, знав Божий голос і довіряв йому. Сьогодні Бог промовляє до нас через Своє Слово. Читаючи та вивчаючи його, ми можемо розпізнавати ознаки останнього часу й наближатися до Господа. Коли Ной будував ковчег, це виглядало як мінімум нерозумно. Але він не зважав на оточення. Адже цінність стосунків із Богом була для нього набагато вищою, ніж людська думка.
Нам потрібно навчитися співпрацювати з Богом. Звісно, ми не зможемо цього зробити на наших умовах, на основі наших людських цінностей та переконань. Ми повинні прийняти цінності Творця та довіритися Йому. То чи довіряю я сьогодні Богові аж настільки, щоби бути впевненим, що Він проведе мене в ці важкі часи? Щоб мати мир через Божі обітниці, де Він каже: «Не бійся, надійся на Мене!»
З іншого боку, коли говоримо про віру, ми не повинні чекати, що Бог робитиме за нас нашу роботу. Бог благословляє тоді, коли людина робить певні кроки від себе. Церква сьогодні долучилася до захисту нашої країни, до соціальної праці — допомоги постраждалим, молитви за воїнів. Чому ми це робимо? Бо в нас є віра. Віра, що Господь дасть перемогу — і Україна буде вільною. Тому ми робимо те, що можемо, і в цій праці знаходимо мир. Так працює віра: ми робимо свою частину, а Бог — Свою.
Тож давайте будувати своє життя так, щоби Бог міг його благословити. Бадьорімося, зміцняймо віру через Боже Слово, взаємини з Богом — через молитву, долучаймося до служіння. І мир Божий, що вищий за всякий розум, наповнюватиме наші серця.
Анатолій Козачок, TBN UA