Як проповідувати «критянам»?

20.08.2018
0
137

Тиждень тому я спілкувався з місіонерами, які працюють у Непалі. Вони зателефонували з тої причини, що зіткнулися з труднощами, коли благовістили місцевим жителям. Місіонери запитали: «Чи у вас так само було в Індії? Бо дуже складно: учиш, учиш… Потім дивишся: людина не розуміє й робить те ж саме, що й раніше. Як кажуть — горохом об стіну. І руки опускаються…»

Потім я зустрів брата, який час від часу виїжджає для служіння в Африку. І він починає говорити на ту ж саму тему — як важко буває донести євангельські істини в іншій культурі!

Тому я останніми днями про це роздумував…

Апостол Павло проповідував в основному для язичників. Коли він приходив у села й міста, то зустрічався з різними культурами, традиціями, менталітетами. Люди, які регулярно або час від часу виконують місіонерську працю, іноді чують таке: «У цьому селі нічого не буде, тут — дух комунізму». А в іншому селі — усі п’яниці. Ще в іншому — окультизм. І це факт, але ми проповідуємо тим людям Євангелію!

І от цей апостол, який мав досвід проповіді серед різних народів, пише листа одному із своїх співпрацівників, якого він залишив служити на о. Кріт. Прочитаємо, який народ населяв той острів: «Сказав один з них, їхній власний пророк: критяни завжди брехливі, люті звірі, черевані ліниві!.. Це свідоцтво правдиве. Ради цієї причини докоряй їм суворо, щоб у вірі здорові були, і на юдейські байки не вважали, ані на накази людей, що від правди відвертаються. Для чистих все чисте, а для занечищених та для невірних не чисте ніщо, але занечистилися і розум їхній, і сумління. Вони твердять, немов знають Бога, але відкидаються вчинками, бувши бридкі й неслухняні, і до всякого доброго діла нездатні» (Тит.1:12-16). Як вам така характеристика? У той час ходила приказка про три «к» — кілікійців, каппадокійців та критян — що вони каверзні люди.

«Завжди брехливі». Люди, які не час від часу, а завжди говорили неправду. Це вже навіть не викликало подиву. А якщо серед них хтось раптом казав правду, то, мабуть, самі дивувалися: «Це, напевно, хтось не з наших». «Люті звірі». Страшно зустрітися з такими. «Черевані ліниві». Працювати вони не любили. І ці люди ще й твердили, що знають Бога. Їм кажуть: «Покайтеся, перестаньте обманювати, почніть працювати своїми руками, наверніться до Бога!» А вони відповідають: «А ми знаємо Бога!» Хіба ми не стикаємося з таким сьогодні?

Апостол Павло залишив на острові Тита — ще не зовсім досвідченого служителя. Тепер із критян він мав вибрати й поставити служителів із такими якостями: «не самолюбний, не гнівливий, не п'яниця, не заводіяка, не корисливий, але гостинний до приходнів, добролюбець, поміркований, справедливий, побожний, стриманий» (Тит.1:7-8). Оце так! Де ж їх взяти на фоні згаданих людей — брехливих, лютих, лінивих? Можливо, Тит казав, так само, як ми: «Навчаю, проповідую, проходять роки, а нічого не змінюється!»

Апостол дає Титу дві поради. По-перше, «сам себе подавай за зразка добрих діл» (Тит.2:7). Це перше завдання проповідника. Ісус Христос сказав: «Ідіть і навчіть всі народи» (Мт.28:19). Але навчити не так просто. Проповідь сказати — не проблема. Приїхати в Африку, з’їсти запаси з України й повернутися назад — не проблема. Але щоб учити — потрібно жити між тих людей. Це складно. Перших півроку, коли працювали в Індії, ми не знали мови. Але один брат нас утішив: «Індійські люди мало слухатимуть ваші слова, вони дивитимуться на ваше життя».

Друга порада: «говори, що відповідає здоровій науці» (Тит.2:1). А третій розділ починається словом «нагадуй». Та скільки вже можна говорити? Нагадуй! Вдесяте, всоте. Це їм не завадить. І ти побачиш результат. Опускаються руки? Ти працюєш, не бачачи плодів? Коли їм нарешті дійде? Одна сім’я, якій ми проповідували в Індії, прийняла хрещення. Через певний час ми прийшли в гості. У них якраз народилося дитя. Дивлюся, у дитини на руці й на нозі якісь пов’язки. Запитую: «А це навіщо?» Кажуть: «Охорона від злих духів!» — «Як? Тож Ісус Христос оберігає!» — «Так-так, Ісус… І це теж! Наші батьки так робили — і помагало». Ми продовжували регулярні спілкування,  і якогось вечора вони взяли ножиці й обрізали ці нитки: «Ми зрозуміли, що наша охорона — Ісус Христос».

Я думаю, це найважливіший вірш листа до Тита: «Бо з'явилася Божа благодать, що спасає всіх людей і навчає…» (Тит.2:11-12). П’яниць, комуністів, чаклунів... Українців, індійців, африканців… Ті, хто працює, не опускайте рук! Слава Ісусу Христу, що на землі сьогодні працює благодать, яка спасає і навчає людей. Ваша справа — бути взірцем і нагадувати те, що відповідає здоровій науці. І ви побачите, як серед цих критян будуть підніматися служителі, навіть єпископи. З кого? З оцих п’яниць? З оцих брехунів? Так! Вони будуть наповнені Божою благодаттю!

Ідімо — і говорімо! Ідімо — і будьмо зразком! Ідімо — і навчаймо! А Божа благодать буде з нами!

Богдан Кравчук, VIII з’їзд молоді Волині

 

 

 

 



Додати коментар

Пожертвувати