Християнин і коронавірус

22.04.2021
0
95

Як християнам реагувати на цей неспокійний час, на спалахи пандемії? Давайте візьмемо для наших роздумів образ пустелі. Ми часто використовуємо цей образ, коли проходимо через щось незрозуміле в нашому житті. Уявіть, що ви потрапили в невідоме місце — ви не знаєте як там поводитися, що робити, куди йти… Саме в такі моменти особливо важливо довіряти Богу і чинити згідно з Його Словом. Хочу запропонувати три тези, які, я вірю, допоможуть нам отримати Боже керівництво в пустелі.

1. Християнин — людина тверезого розуму.

Сьогодні, коли поширюється не тільки небезпека від вірусу, а й інформаційна небезпека, важливо зберігати мир і бути тверезими. Багато людей, цитуючи біблійні уривки, намагаються йти на якісь подвиги. Кажуть: «Та не має ніякого вірусу!» Але Біблія вчить: «Не спокушай Господа Бога свого!» (Лк.4:12). Диявол цитував Божі слова для того, щоб спокусити Ісуса Христа в пустелі. Будьмо мудрі і не спокушуймо Бога, піддаючи ризику особисте життя і життя тих, хто поруч.

Коли Бог виводив ізраїльський народ із Єгипту і вводив в Обіцяний край, був такий момент. Євреї послали перед собою в Ханаан 12 розвідників. Бог пообіцяв їм цю землю, хоча й — великі стіни, страшні вороги, небезпеки… Але 13 розділ Чисел описує акт невіри народу. І тоді Бог каже: «Якщо ви не хочете жити по вірі, значить не ввійдете». У 14 розділі ізраїльтяни нібито переосмислили і вирішили все ж таки йти, але це вже було без Бога. Коли ми виявляємо відвагу згідно Божого слова — це акт віри. Але коли йдемо самовільно — це те саме невір’я. Сьогодні тестове питання: «Те, що я хочу зробити — це Божа ініціатива чи моя власна?»

Ісус Христос мав особливу владу і силу. Але одного разу Він сховався: «І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього. Та сховався Ісус, і з храму пішов» (Iв.8:59). Хіба Він не міг захистити себе? Та є моменти, коли слід чинити тверезо — не шукати зайвих проблем на свою голову. Іноді мудро — сховатися. Це не мудро, коли ожеледиця, а ти їдеш на великій швидкості, кажучи: «Бог — моя охорона!» Береженого Бог береже. Це мудро — довіряючи Богу, втікати від небезпеки.

Апостол Павло був людиною, яку Бог особливо використовував, чинив надприродні речі. Але був випадок, про який він розповів: «по мурі мене спущено в коші віконцем, і я з рук його втік!» (2Кор.11:33). Можна було молитися, щоб Господь захистив. Але апостол просто використав можливість втекти від небезпеки.

За відсутності прямого Божого наказу, християнин про діє за розсудливістю. «Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму» (2Тим.1:7). Не потрібно протиставляти віру і розум. Тверезий розум — це складова віри!

Давид каже: «Господь моє світло й спасіння моє, кого буду боятись? Господь то твердиня мого життя, кого буду лякатись?» (Пс.26:1). Ніякий коронавірус чи інші обставини, які є чи будуть, не повинні лякати нас. Християнин не реагує на проблеми так само, як реагує світ. Адже з нами Бог! Але це не виключає розсудливості.

2. Християнин шукає Бога.

«Шукайте Господа, доки можна знайти Його, кличте Його, як Він близько!» (Iс.55:6). Ми маємо постійно шукати Бога, а особливо — в складні часи. «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його» (Мт.6:33). Це має бути ціллю нашого життя, нашим пріоритетом.

У час бурі Ісус Христос каже до учнів: «Це Я, не лякайтесь!» (Iв.6:20). Коли Бог буде у моєму житті, у моєму човні — тільки це дасть мені захист і спокій, втихомирить бурю і переживання. І цього потрібно шукати. Наша безпека — в Бозі.

Що значить — шукати Бога? Погляньмо на приклад Закхея. Я виписав дієслова, які використовує євангеліст Лука, описуючи цього чоловіка. По-перше, він «бажав» (бачити Ісуса Христа). Все починається з нашого серця. Людину не можна змусити шукати Бога. Хоча власне скрутні зовнішні обставини ніби змушують нас до цього. Але справжнє прагнення Бога виникає глибоко всередині. Тому прийми тверде рішення в своєму серці — шукати Його. По-друге, Закхей «побіг» і третє — «виліз» (на дерево). Тобто потрібно виявляти певну активність, аби наблизитися до Ісуса Христа. В кожного з нас дуже різні речі можуть означати «побіг» і «виліз». Далі Закхей: «промовив». У його словах було покаяння, і далі — знову дія: «віддам» (кого образив). Ось — справжнє шукання Бога! Яке веде до прийняття миру і спасіння, до каяття і до вчинків, які доводять щирість каяття.

Погляньмо на приклад Ісуса Христа. З самого дитинства Він шукав Бога. У 12 років у храмі Він говорив про Писання. Все Його життя було наповнене молитвою — Він шукав можливість, місце і час, щоб поспілкуватися з Отцем. У Своєму житті Ісус Христос шукав волі Отця і чинив згідно неї. Під час карантину ми маємо особливий час, щоб читати Біблію, щоб шукати Бога в молитвах, щоб перевірити — живемо за Його волею чи за власним сценарієм?

3. Християнин сіє віру в Бога.

Біблія говорить, що ми маємо місію — Велике Доручення. «Бо я не соромлюсь Євангелії, бо ж вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові. Правда бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: А праведний житиме вірою» (Рим.1:16,17). Апостол Павло ставить поряд життя вірою і благовістя. Карантин, звичайно обмежує нашу діяльність в соціумі, але Велике Доручення не йде на карантин. Сьогодні як ніколи людям необхідна Євангелія. І хто як не християни мають проголошувати її? При зустрічах, телефоном, в онлайн-спілкуванні… Показувати Євангелію добрими вчинками — допомагати людям, які цього потребують. Молитися за волонтерів, лікарів, владу. Щоб Божа милість була над Україною та усім світом!

Хочу згадати два випадки з життя Аарона. Коли Мойсей пішов на гору спілкуватися з Богом, народ став сумніватися, чи є Бог, і Хто той Бог, що вивів їх із рабства. Дійшли до того, що вирішили зробити ідола, і Аарон допоміг їм у цьому. Це дуже недобрий епізод із його життя. Задумаймося — чи не стаємо ми сьогодні тими, хто допомагає людям знаходити не Бога, а ідола. Звичайно, легше дати дитині мультик, гру, ніж поспілкуватися, помолитися разом. Подумаймо про себе і про тих, хто поруч.

Інший випадок — коли людей знищував «вірус». Була підстава, чому Господь став карати людей. І Мойсей сказав Аарону: «Візьми вогонь із жертівника і стань між живими та мертвими, щоб зупинити поразку». Сьогодні йде поразка — не тільки коронавірусу, а вірусу гріха.  Хто як не християни мають нести людям Ісуса Христа, який зупиняє заразу. Ми сьогодні подібні до Аарона, тільки питання — до якого Аарона, першого чи другого?

Мартін Лютер

Мартін Лютер пережив кілька спалахів чуми. Йому належать такі слова: «Я попрошу Бога милостиво захистити нас. А потім буду обкурювати (приміщення), очищати повітря, давати ліки і приймати їх. Я буду уникати місць і людей, де моя присутність не потрібна, щоб не заразитися і також випадково не заразити інших, і таким чином не призвести до їх смерті в результаті моєї недбалості».

Поряд із тим, коли князь Бранденбурга Йоган Георг запропонував Мартіну Лютеру покинути Віттенберг, де гинули від чуми, вони з дружиною сказали: «Ми не залишимо наших людей!» На той момент їхній найменший син вже третій день не їв. Вони читали 90 псалом, благовістили іншим. Прийняли до свого дому двох хворих жінок.

Бог закликає нас до тверезості, але й до віри та відваги. І це — не протилежні речі. Пильнуймо, щоб чинити розсудливо, шукати Бога і ділитися своєю вірою. Цей час мине, може стане легше, може складніше. Головне — як ми пройдемо цю пустелю. Чи наблизимося до Бога, чи виконаємо Його волю?

Анатолій Кибукевич



Додати коментар

Пожертвувати