Викуплення
У християнстві є багато доктрин. Всі вони важливі. Але деякі з них — фундаментальні, на яких будується наша віра й наше спасіння. І про одну з них я хотів би поговорити. Це — викуплення, про яке багато йдеться в Біблії. Ось один із текстів: «Знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти» (1Петр.1:18-19).
Колись, у часи існування рабства, істина про викуплення була більш зрозумілою. Щоб раб став вільним, потрібно дати за нього викуп. Але нині, коли живемо в цивілізованому світі, від якого рабства нам потрібне викуплення? Чи потрібне воно взагалі? І хто може нас викупити? На ці та інші запитання спробуємо знайти відповідь у Біблії.
У якому рабстві ми перебуваємо?
Нині у світі ми можемо почути лише про якісь поодинокі випадки рабства. Але Ісус говорить нам не про фізичне рабство. Він каже: «Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха» (Ів.8:34). Тут ідеться про духовне рабство, у якому перебувають усі люди, народжені після Адама та Єви.
Бог створив перших людей вільними, але вони виявили непослух до Творця. І після того першого гріха вони потрапили в духовне рабство. І всі нащадки, народжені від перших людей, уже народжуються у рабстві гріха. Тож викуплення потрібне всім, бо немає на землі людини, не було такої й ніколи не буде, яка б не успадкувала цього рабства. Звісно, не раз можна почути: «Я не вкрав нічого, не вбив нікого — хіба я грішник?» Але ті люди, які чесні з собою, розуміють свою гріховну сутність і нездатність із нею впоратися.
Ми грішні люди і потребуємо звільнення з рабства гріха. Тому що заплата за гріх — смерть (див. Рим.6:23). Усі безбожні діла будуть засуджені у вічності, навіть якщо в цьому житті видається, що злі вчинки лишилися безкарними. І після суду людину чекатимуть вічні муки, якщо вона не отримає викуплення від своїх гріхів ще на землі.
Хто нас може викупити?
Викупити нас може лише той, хто сам не перебуває в рабстві. Але, як ми вже сказали, немає серед людей такого, хто був би вільний від рабства гріха, «бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (Рим.3:23). Тож жодна, навіть найкраща людина не може дати нам свободу від гріха. Апостол Павло усвідомлював це, тому писав: «Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?» (Рим.7:24). Для нас це неможливо.
Але Бог знайшов спосіб, як викупити людину. Він послав на землю «Свого улюбленого Сина, в Якім маємо відкуплення і прощення гріхів» (Кол.1:13-14). Син Божий прийшов на землю в людському тілі. Але, щоб не успадкувати грішної природи Адама та Єви, Він був народжений від Святого Духа. Ісус Христос прожив на землі безгрішне життя й помер за кожного із нас. І завдяки цій смерті ми маємо викуплення від наших гріхів.
Яку ціну було заплачено за нас?
У Писанні сказано: «Бо дорого куплені ви» (1Кор.6:20). Бо, як ми вже згадували, «не тлінним сріблом або золотом (які є цінні у цьому світі) відкуплені ви були від марного вашого життя… але дорогоцінною кров’ю Христа» (1Петр.1:18-19), який «дав Самого Себе на викуп за всіх» (1Тим.2:5-6). Тож за нас було заплачено максимальну ціну — життя Єдинородного Сина Божого.
Що ми отримуємо після викуплення?
Після непослуху Адама та Єви людство стикається з безліччю проблем. Головна з них — гріх. Багато людей грішать не тому, що хочуть це робити, вони борються, та не можуть перемогти, бо перебувають у рабстві гріха. Гріх став частиною нашої природи й володарює над нами.
Тому можна скільки завгодно обіцяти собі — з понеділка, з першого числа чи з Нового року чинити тільки добро. Але навіть апостол Павло про себе каже: «Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу... Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню» (Рим.7:18-19).
Та в жертві Ісуса Христа ми маємо відкуплення й прощення гріхів (див. Кол.1:14). Ця жертва дає нам свободу від гріха й силу його перемагати. Звісно, що навіть віруюча людина, яка ще живе на землі, має гріховну природу. Коли я покаявся перед Богом, то подумав, що буду завжди святим. Але насправді бачу, що невідомо звідки гріховні бажання час від часу можуть підніматися в мені. Саме тому Бог обіцяє дати у вічності нові тіла тим, хто вірить у Нього, бо цього земного тіла вже неможливо відновити.
Бог звільнить нас від гріховного тіла в небесах. Проте, живучи на землі, ми не маємо віддаватися гріху. Треба йому протистояти вірою. І людина, яка довірила своє життя Ісусу-Відкупителю, має силу сказати гріху «ні». Він не є нашим паном, тому що ми належимо Богові. «…наш давній чоловік (гріховна природа) розп’ятий із Ним, щоб не бути нам більше рабами гріха» (Рим.6:6).
Господь не просто викупив тих, хто вірить у Нього. Він пішов ще далі — усиновив їх, назвавши Своїми дітьми. Нині важко це до кінця усвідомити, тому що, як сказано в Писанні, «коли спадкоємець — дитина, то він мало чим відрізняється від раба». Ми тільки можемо уявити, що нас чекає у вічності, але радіємо від цього й тепер. А уявіть, яка радість буде, коли відчуємо повноту Батьківської присутності й любові.
Наскільки доступне це викуплення для людини?
Ну, говорити про це легко, але як нам це отримати? Яку ціну нам треба заплатити? Може, треба стати доброю людиною, ходити в церкву й багато жертвувати? У Писанні є відповідь: «…але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі» (Рим.3:24). Ми дорого коштували для Господа, але отримати викуплення можемо дарма — Він заплатив за нас цю ціну. Ми спасенні благодаттю через віру — і це не від нас, це Божий дар (див. Еф.2:8).
Я чув, як люди радили: «Стань хорошим, змінися, а тоді приходь до Бога». Це неправильна порада. Євангельська істина звучить так: «Прийди до Бога — і Бог змінить тебе і зробить святим». Тому що «так Бог полюбив світ, що віддав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне!» (Ів.3:16). У поняття «кожен» входжу я і ти. Кожен може скористатися благодаттю Господа Ісуса Христа безкоштовно — просто повіривши в Нього.