У центрі уваги

10.10.2019
0
197

Головна цінність

«Скажіть, будь ласка, за що ви найчастіше дякуєте Богові?» Коли я запитав про це групу людей, то мені відповіли: «У мене хороша робота, і я дякую за це Богові». Люди дякували за хорошу сім’ю, за дім, за автомобіль, за спасіння в Ісусі Христі. Це добре, що ми вдячні Богові. Ми повинні дякувати Йому за все, бо розуміємо, що Бог нам нічого не винен. І все, що ми маємо, — це тільки Його милість.

Але те, за що ми найчастіше дякуємо Богові, коли стоїмо перед Ним, — і є нашою головною цінністю в житті. Кожна річ цінна настільки, скільки готові за неї заплатити. Іноді річ може бути старовинною і не дуже потрібною у побуті, але за неї готові заплатити велику ціну.

Бог вирішив заплатити за нас життям Свого Сина. І наша цінність визначається не нашими сильними чи слабкими сторонами. Не нашими талантами й здібностями, хоч і вони важливі. І навіть не нашими досягненнями, хоча ми повинні чогось досягати в житті. Головна цінність, яку ми маємо, — це та ціна, яку за нас заплатили, — дорогоцінна кров Божого Сина.

Апостол Павло, розуміючи це, каже: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах, …що маємо в Ньому відкуплення кров’ю Його, прощення провин, через багатство благодаті Його» (Послання до ефесян, 1:3,7). Уявіть, якою була б наша вдячність, якби повною мірою відкрилася цінність того, що зробив Бог для нас!

Фокус Нового Заповіту

Хочу поставити ще одне запитання. Дайте на нього чесну відповідь. «Хто є центром вашої уваги, коли спілкуєтеся з Богом, — Він чи ви?» На жаль, наші молитви часто можна звести до слів: «Слухай, Господи, раб Твій говорить! І краще не перебивай», а не: «Говори, Господи, раб Твій слухає!» Звісно, треба промовляти до Бога, Він хоче чути наш голос. Але хоча б іноді варто спинитися в тиші й послухати, що скаже Бог. Пророк Авакум колись сказав: «Нехай я стою на сторожі своїй, і нехай на облозі я стану, і хай виглядаю, щоб бачити, що Він буде казати мені, і що відповість на жалобу мою» (Книга пророка Авакума, 2:1). Добре мати власні плани й реалізовувати їх з молитвою про благословення. Але набагато краще — отримати від Бога розуміння, для чого ми покликані в цьому житті і робити те, що очікує від нас Бог. Таке життя буде більш успішним.

Якщо наші молитви обертаються довкола трьох стовпів: що нам пити, що нам їсти й у що одягтися — це надто мізерно. Іноді ми повинні піднятися трохи вище від усього цього. Павло, наблизившись до Бога, написав: «Тож усе я вважаю за втрату ради переважного пізнання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа» (Послання до Филимона, 3:8). Бог хоче, щоб ми пізнали Його. Бог хоче бути не лише поряд із нами, але й бути єдиним цілим із нами. Бог прагне жити в нас і діяти через нас. Єдність людини й Бога — фокус Нового Заповіту.

Прагнення до незалежності

Ісус Христос Свою єдність з Отцем описує так: «Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив. А Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною; Отець не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому до вподоби» (Євангелія від Iвана, 8:28,29). Тож якщо Він, Син Божий, з Його здібностями й можливостями, так залежав від Отця, то наскільки більше потребуємо цього єднання з Богом ми, звичайні люди!

Знаєте у чому сутність гріхопадіння? У прагненні до незалежності! Колись диявол, який був ангелом світла, сказав: «Я сам!» Потім підійшов до Адама та Єви й сказав: «Ви самі станете, як боги». І прагнення до незалежності привело перших людей до падіння.

Йти до гріховної мети без Бога — це свавілля. Але можна йти й до правильної мети без Нього — і це теж свавілля. Часто людина каже: «Я сама впораюся з собою, зі своїм життям!» Але Бог хоче почути слова: «Я бажаю бути в Тобі, щоб мати змогу виконати все, що Ти очікуєш від мене!»

Сергій Вітюков



Додати коментар

Пожертвувати