Страх Божий

31.03.2019
0
257

Немає на землі людей, які б не відчували страху. Але щоб страх цей був конструктивний для нас, ми повинні обрати той, який угодний Богові. У Біблії сказано: «Страх Господа чистий, він навіки стоїть» (Пс.18:10). «Нехай серце твоє не завидує грішним, і повсякчас пильнуй тільки страху Господнього» (Пр.23:17).

Страх Господній — це дуже важлива риса кожного християнина. Писання свідчить, що й Христос мав цей страх. У Книзі пророка Ісаї сказано: «І вийде Пагінчик із пня Єссеєвого, і Галузка дасть плід із коріння його. І спочине на Нім Дух Господній, дух мудрости й розуму, дух поради й лицарства, дух пізнання та страху Господнього. Його уподобання в страху Господньому, і Він не на погляд очей своїх буде судити, і не на послух ушей Своїх буде рішати» (Іс.11:1-3).

Страх Господній повинен бути в нас у всі дні. У нашому житті, як і в житті Ісуса Христа, не повинно бути такої пори, такого часу, коли б ми могли розслабитися, перестати воювати, перестати боротися. Ми повинні завжди пильнувати за собою і керуватися у своєму житті лише страхом Божим.

Що не є Божим страхом?

У людини може бути природний людський страх. Маленьку дитину можна налякати тільки різкими звуками. Але в міру розвитку й набуття досвіду страх буде лише зростати, і це природно. Проте цей страх немає нічого спільного з Божим страхом. Цей страх допомагає нам уникати небезпечних ситуацій.

Ще один страх, який може бути в людини, це страх смерті. Цей страх тримає людей у рабстві, підриває їхні життєві сили та здоров’я. Проте Бог не хоче, щоб ми жили в страху. Іван Богослов пише: «Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку» (1Ів.4:18). Наш Бог — це досконала любов, це сукупність досконалості. І, щоб позбутися цього страху, ми повинні довіритися Христові, Який є Воскресіння й Життя.

У людини може також бути не природній страх, а протиприродний, навіяний ззовні демонським світом. І цей страх приводить людину до поклоніння не Богу, а тому, що її лякає. І цей страх також потрібно віддавати під контроль Богові. Ми не повинні бути в узах демонського страху. І для цього є служіння звільнення, коли людина може поділитися тим, що її лякає, сповідати свій гріх і отримати звільнення. Апостол Іван підбадьорює нас: «Ви від Бога, дітки, і ви перемогли їх, більший бо Той, Хто в вас, аніж той, хто в світі» (Ів.4:4).

Ще один вид страху — це релігійний страх. Прикладом такого страху є слова з книги пророка Ісаї: «…народ цей устами своїми наближується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене заучена заповідь людська…» (Іс.29:13). Тобто люди боялися порушити заповіді людей, тому приходили в синагоги, слухали своїх релігійних наставників, і для них було важливіше підкорити себе людям, ніж Богові. Згодом Христос процитував ці слова пророка Ісаї, звертаючись до релігійних вождів свого часу (див. Мт.15:7). Він назвав цих людей лицемірами, бо саме до цього й призводить релігійний страх. Такі люди, прийшовши в приміщення церкви, міняють манеру поведінки, тембр голосу, інтонацію, але в житті та спілкуванні з Богом немає тої простоти та щирості, яку хоче бачити Господь.

Четвертий вид страху стосується наших хвилювань щодо того, що подумають про нас люди, що вони скажуть про нас. Кожен із нас у той чи інший момент свого життя стикався з цим страхом. Про цей страх сказано в Приповістях так: «Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний» (Пр.29:25). Тому нам дуже важливо берегти своє серце в страху Господньому й надії на Нього.

Що таке Божий страх?

Страх Божий — це незвичайний страх, бо він тісно пов’язаний із любов’ю. Хочу проілюструвати це таким примітивним прикладом: коли чоловік любить дружину, а дружина любить чоловіка, вони будуть шанобливо ставитися один до одного, будуть слухати один одного, розмовлятимуть між собою тихо. Коли люди голосно щось кричать один одному, то вони не чують, що їм говорять.

Страх Господній — це контрольований вибір людини жити згідно з волею Божою. Словосполучення «страх Господній» є синонімом до таких понять, як «благоговіння», «пошана», «повага» чи «покора».

Страх Господній — це наше відкрите серце до нашого Господа, готовність підкоритися Йому в усьому. Маючи Божий страх, ми можемо легко поклонятися Богу. Таким людям Бог відкриває розум для розуміння Писання. Таким людям легко прийняти Божу волю й бути Йому покірним.

У будь-якій життєвій ситуації страх Господній дає нам здатність правильно оцінити й зреагувати на те, що відбувається, бо ми передусім думаємо не про себе, а про те, що думає Бог.

Давид не був безгрішною людиною, як і ми з вами, проте Він мав шанобливе ставлення до Бога — і Господь був із ним. І от його сповідання: «Господь — то мій пастир… І коли я піду навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені…» Ми в житті також часто стикаємося з цими долинами смертної темряви, проте з нами Господь, і ми не повинні піддаватися страху.

Як набути Божого страху?

Головне, ми самі повинні обрати страх Господній. Тут рішення особисто за нами. У Приповістях є такий текст, який може нас мотивувати зробити правильний вибір на користь Божого страху перед іншими страхами. Ці слова записані від імені мудрості, що звертається до нас: «Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх. Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас, тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене, за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього, не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами! І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються, бо відступство безумних заб'є їх, і безпечність безтямних їх вигубить! А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!» (Пр.1:26-33).

Наше завдання — зробити наше життя якомога безпечнішим, щоб зло не торкнулося нас. Цей світ потребує помазаних сильних християн, які можуть прокажених зціляти, демонів виганяти, мертвих воскрешати. Але не маючи страху Божого, ми не зможемо отримати дарів від Господа. А страх Господній не з’явиться в нас, допоки ми самі не оберемо його.  Ми повинні просити в Господа, щоб навчив нас Його страху. Від нас вимагається відкрити серце й впокорити себе волі Господа.

По-друге, ми повинні розуміти, що Святий Дух підводить нас до того, щоб ми обрали Його учительство у своєму житті. Ми повинні постійно вчитися в Духа Святого через Слово Боже. І ось що Дух Святий говорить до нас: «Ходіть, діти, послухайте мене, страху Господнього я вас навчу! Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро? Свого язика бережи від лихого, а уста свої від говорення підступу. Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним! Очі Господні на праведних, уші ж Його на їхній зойк, Господнє лице на злочинців, щоб винищити їхню пам'ять з землі» (Пс.33:12-17).

Ми Божі посудини. А в Божих посудинах повинен бути й вміст Господнім. Тому Дух Святий і дає поради, якою має бути та людина, яка має Господній страх.

І третя вимога, яка потрібна для того, щоб отримати страх Господній, є ніби продовженням двох попередніх: «Не будь мудрий у власних очах, бійся Господа та ухиляйся від злого!» (Пр.3:7). Ми повинні не просто обрати для себе Господній страх, не просто визнати Духа Святого Своїм Учителем і Провідником, а повністю віддатися в Божі руки, навчитися довіряти тому, що вчить нас Дух Святий, а не тому, що ми б самі хотіли бачити у своєму житті. Часто стається так, що ми самі вигадуємо, що хотіли б бачити у своєму житті та служінні, мріємо про це, а потім розчаровуємося, якщо це не приходить у наше життя. Ми повинні, як і Христос, говорити у своєму житті: «Не моя, а Твоя воля хай буде!»

Дуже часто в Писанні страх Божий протиставляється злу. І людину, яка хоче мати страх Божий, Писання часто закликає: «Ухиляйся від зла!» Автором зла є диявол, тому зло й страх Божий несумісні. Господь же каже: «Таж страх Господній — це мудрість, а відступ від злого — це розум!» (Йов.28:28).

Що нам дає страх Господній?

Ось переваги, які ми отримуємо, коли обираємо Божий страх: «Хто той чоловік, що боїться він Господа? Він наставить його на дорогу, котру має вибрати: душа його житиме в щасті, і насіння його вспадкує землю! Приязнь Господня до тих, хто боїться Його, і Свій заповіт Він звістить їм» (Пс.24:12-14).

Господь обіцяє особисто навчати тих, хто боїться Його. Це дуже важливо, бо всі ми хочемо, щоб Господь учив нас. Усі ми хочемо мати Боже водіння в житті. Тому найголовніша риса учня Божого — є страх Господній. Учити того, хто не має цього страху, немає сенсу, бо така людина не зможе втілити отриманих знань у життя. Така людина робити те, що хоче вона сама, а не те, чого чекає від неї Господь.

З тими, хто має благоговіння перед Богом, Він ділиться своїми таємницями, бо Він вважає їх Своїми приятелями.

Ось ще обітниці для тих, хто має страх Божий: «Страх Господній примножує днів, а роки безбожних вкоротяться» (Пр.10:27). «У Господньому страхові сильна надія, і Він пристановище дітям Своїм. Страх Господній криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерти» (Пр.14:26-27). «Страх Господній веде до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не досягне його» (Пр.19:23). «Заплата покори і страху Господнього — це багатство, і слава, й життя» (Пр.22:4).

Це лише невелика частина обітниць, які дає Господь у Своєму слові для тих, хто боїться Його. То невже не варто обрати страх Господній основою свого життя? Невже не варто впокоритися перед Господом і бути Його вірним та слухняним учнем?

Федір Величко



Додати коментар

Пожертвувати