Шлях премудрого вгору

«Путь життя для премудрого угору, щоб віддалятися від шеолу внизу» (Пр.15:24)

Люди кажуть: мудрий вгору не піде, мудрий гору обійде! Але це про мудрих. А ми говоритимемо про премудрих. Згідно Біблії, є мудрі люди, а є премудрі. Є блаженні, а є блаженніші.

Людина готова на все, щоб оминути труднощі. Як ви скажете: легше спускатися вниз чи підніматися вгору? Мені особисто — важче вгору. Коли відключають світло, не працюють ліфти, то усі ми знаємо, як воно. Але в чому ж тоді мудрість? Невже мудро — іти туди, де важче? Та чим вище ти рухаєшся до неба вгору, тим далі від пекла внизу.

Ісус Христос — навпаки, спустився з неба на землю. Він залишив славу, відмовився від кращого. Ніхто Його не змушував це робити. Це було добровільне рішення. Більше того, Ісус спустився навіть «до найнижчих місць землі» (Еф.4:9), тобто до пекла. Але після цього Він воскрес і знову вознісся вгору!

У нашому житті бувають різні повороти — то вгору, то вниз, то вгору, то вниз… Але шлях Божого Сина підбадьорює нас не опускати рук. У Його житті також далеко не все було просто. Іноді люди кажуть: «Я вже опустився на саме дно!» Але це ще не дно. Ніхто з нас, дякувати Богу, не спускався «до найнижчих місць землі». А Ісус був там, і — піднявся. Тому і кожна людина може піднятися зі своєї низини.

Коли потрапляємо в непросту ситуацію, може здаватися, що наше положення найгірше, що ми вже точно не зможемо підвестися. Ми не віримо у власні сили. Не віримо, що Бог нас любить і прощає. Але не здаваймося, пам’ятаймо, що шлях премудрого — вгору. І іншого шляху немає!

«Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа» (Фил.3:20).

Так легко і приємно це читати. Але є люди, яким небо, здається, непотрібне. Вони прив’язані до землі, їм і тут добре. Чи погано чогось досягати в земному житті? Невже Бог не хоче, щоб ми мали успіх у наших справах? Думаю, що ні. Людина, яка працює, повинна мати результат. Але на першому місці, звісно, небо.

Потрібно рухатися вперед, вгору і у своїй земній праці. Так само, як і в духовному житті, ми проходимо злети і падіння. Щось втрачаємо, щось здобуваємо — так жити веселіше. Деякі люди ліниві, вони не хочуть платити ціну, докладати зусиль, а щоб Бог їх зразу на небо забрав. Але перед нами дорога, яку маємо пройти. І це не тільки небесний, а й земний шлях. Наша дорога в небо починається на землі.

Життя наше — на небесах. Біблія закликає піднімати очі вгору, звідки приходить поміч (Пс.120:1). Якщо ви зустрічали засмучену людину, то її голова опущена. Ісус пережив найганебнішу смерть, яку тільки можна було уявити в ті часи. Людям здавалося, ця ганьба вже нічим не змиється. Але Христос воскрес, його не втримало пекло.

«Отож, коли ви воскресли з Христом, то шукайте того, що вгорі, де сидить Христос по Божій правиці» (Кол.3:1).

Біблія каже, що не тільки Христос воскрес, а й той, хто увірував у Нього. Але що це значить? Христос був мертвий і ожив. А ми? Ми ж не вмирали? Але коли приймали водне хрещення, це символізувало смерть для гріха і воскресіння для нового життя. Якщо ви ще не зробили цього свідомого кроку, то зробіть якнайшвидше.

Ісус Христос пройшов Свій шлях вгору. Цей шлях був непростий, але Він вибрав його. Іноді Христос приходив у селище і всі зцілялися, а іноді не міг зцілити ні одного. Звісно, на те були причини — невір’я. Але в очах людей це — поразка. Було, що Ісуса взагалі хотіли скинути з гори. І якщо навіть Божий Син проходив такі періоди, то що говорити про нас? Ми часто жаліємося, що переживаємо важкі часи. Але є Той, Хто пройшов, Хто знає наші переживання, і знає як допомогти, коли кличемо до Нього. Смерть Христа на хресті в очах людей була поразкою. Але через три дні все змінилося. І в нашому житті можуть бути моменти, коли оточуючі дивляться і кажуть: «Це поразка». Але програна битва — це ще не програна війна.

Сьогодні на фронті теж бувають локальні невдачі. Але ми продовжуємо вірити в глобальну перемогу. Мій рідний брат служить на нулі. Свого часу він пройшов Афганістан. Нещодавно ми їздили на Схід до хлопців і відвідали також його. Запропонували помолитися. Один пастор з нашої команди запитує у мого брата: «А ти в Бога віриш?» Той відповів: «Як я можу не вірити, якщо за 5 метрів біля мене упав снаряд і не розірвався?» Я вірю, що шлях мого брата вгору почався саме там. Звичайно, хотілося б, щоб усе було по-іншому. Але раніше він працював директором компанії, мав достаток. Не знаю, чи був Бог йому тоді потрібний. Але зараз дуже і дуже потрібний.

Не всі ми народилися у віруючій сім’ї і прийшли до Бога в підлітковому віці. Для когось це було у 20, для когось у 40, для когось у 50. Але був момент, коли ми почали свій шлях вгору. І важливо не звернути із цього шляху. А хто ще не почав його, зробіть це сьогодні. Задумайтеся, куди веде ваша дорога. Наша дорога — в небо!

«Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!» (Мт.7:14).

Коли перед нами вибір, якою дорогою йти, то не дуже комусь хочеться вузької. А чому? Тому що людина дивиться фізичними, а не духовними очима. Широка дорога здається гарнішою, але Біблія каже, що кінець її — погибель. А вузька веде до вічного життя.

На хресті Ісус зустрів двох розбійників. Один із них був зосереджений на земному житті: «Якщо Ти Син Божий, то спаси Себе й нас!», а інший — на спасінні душі: «Спогадай мене, коли прийдеш в Царство Своє!» Вони обоє наробили помилок в житті, але перед смертю один із них обрав дорогу вгору.

«Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються» (Пр.22:3).

Часто люди кажуть, що кожен повинен набити свої ґулі, щоб чогось навчитися. Але Біблія говорить по-іншому. Виявляється, що не обов’язково вчитися на своїх помилках, можна й на чужих, можна щось передбачити, чогось уникнути. У Писанні дуже багато різних прикладів — не тільки позитивних, що ведуть до перемоги, але й негативних, які ведуть до поразки. Не тільки, як треба, але й як не треба робити. Звичайно, нам не вдасться зовсім не допускати помилок, але якщо черпатимемо мудрість від Бога, їх точно буде набагато менше. Часто люди щось роблять, бо не знають, які будуть наслідки. Досягаймо мудрості і навіть премудрості на шляху вгору.

«Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Iв.14:6).

Ми часто обговорюємо між собою якість доріг, якими їздимо. Але врешті решт, якими б вони не були, в небо вони нас не приведуть. Нам потрібна дорога, яка приведе у вічне життя. Хтось думає, що заслужить вічність своїми ділами. Але Біблія відкриває нам тільки один шлях — це Ісус Христос. Я категорично не згідний з висловом, що до Бога є багато доріг. Без Ісуса Христа неможливо прийти до Бога.

Радію, що колись і я став на цю дорогу. Радію, що на цю дорогу стали ви. Але її потрібно подолати до кінця. Ще багато потрібно на ній зробити. А хто ще не став, переконливо рекомендую, якнайшвидше ставайте і почніть свій шлях премудрого вгору!

Олександр Кушнерук,
проповідь у церкві «Джерело Життя» м. Київ