Робити те, що хоче Бог

31.07.2023
0
1053

«Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною» (Мт.19:21).

Отож, Ісус Христос сказав багатому юнакові: «Якщо хочеш бути досконалим, то зроби те і те». У своєму житті ми хочемо мудро чинити, досконало. А досконало чинити може досконала людина. Якщо ж ми хочемо бути досконалими у своїх діях, нам потрібно йти за Христом. Це ж саме сказав Ісус Христос: «Іди за Мною». За час свого служіння я зрозумів, що дуже важливо не просто щось робити, а робити те, що хоче Господь, до чого Він нас спрямовує. І тоді діла наші будуть досконалими. Тоді те, що ми робитимемо, матиме успіх і буде благословенним. Тому ми й запитуємо в Господа: «Господи, як дізнатися, що нам робити, куди йти».

Я не прихильник того, щоб їздити до пророків. Хочу розповісти, як Господь діє в моєму житті. Зі свого досвіду побачив такі речі. Перше: Бог дає на серце, що досягати. І коли те, що Бог поклав на серце, стає нашого мрією, нашим заповітним бажанням, ми готові зробити все для досягнення цього. І Бог дає методи для досягнення бажаного. Написано, що Бог дає і бажання, і чин за доброю волею Своєю. Повторюю: Бог дає бажання, а потім показує нам, як треба діяти – і ми розуміємо, що саме так і треба зробити, не інакше. А коли ми йдемо й робимо – то Бог відчиняє нам двері.

Щоби мати успіх, треба йти за Христом і знати, що це стовідсоткова Божа воля, – і тоді ти благословенний. А коли ти знаєш волю Божу, то починаєш працю. А коли ти рухаєшся в праці – то ворог не спить. Він хоче, щоб ми на кожному етапі нашого служіння зневірювалися в тім, що виконуємо Божу волю. Він хоче, щоб ми ослабли, щоб ми опустили руки. Він бачить де наші слабкі місця – і туди вклинюються. А коли ми зневірюємося, то Бог не може діяти через нас. Якщо я повернувся та йду назад, то значить – не досягну того, що маю досягнути, не зроблю того, що маю зробити. Коли я пересвідчився, що те, що я роблю – це воля Божа, то маю говорити всім сумнівам: «Ні». У моєму житті це було, мабуть, сотні разів. Я знаю, що я правильно іду, а ворог підкрадається і хоче навіяти мені сумнів і зламати мене. Та я не здаюсь. Той Бог, Який покликав мене, послав на працю – мене не покине. Він допоможе. І Бог благословляв.

У згаданій історії Господь сказав юнакові: «Піди продай добро своє, роздай бідним, та іди за Мною». Це означає, щоб нам щось придбати, то треба спочатку щось віддати. Щоби придбати буханець хліба, треба за нього заплатити. І це стосується всіх, особливо місіонерів, які покликані до духовної справи. Щоби придбати щось духовне, то треба віддати щось земне. Як сказав апостол Павло: «Я щодень помираю для гріха. Я щодень умертвляю своє тіло, щоб виконати діло Господнє». Хай Бог поможе нам, щоб ми більше вкладали. Я кажу нашій команді: «Бог нам дав силу на теперішній день, і ми цю силу маємо використати сьогодні. А завтра Господь дасть нову силу на завтрашній день. Тож ми повинні вкладати». Є одна закономірність: куди ти вкладаєш – там і буде результат. Якщо ти вкладаєш в земне, то пожнеш земне, а потім тління. А якщо вкладаєш в небесне, то буде небесне – Бог благословить. І тому нам потрібно вкладати в те, куди покликав нас Господь.

Ще одна думка. Наше завдання – працювати старанно і використовувати сьогодення. Наведу приклад. Коли розпочалася війна, то й нашу Житомирську область вона зачепила: було чути рев літаків, вибухи. Тож я зібрав братів-пресвітерів і запитав, що ми будемо робити. Один із братів сказав: «А що ми можемо робити в цей час? Будемо чекати». І хочу сказати, що через певний час ми побачили, що той, хто вкладав – той отримав результат, а хто чекав – не отримав нічого. Більше того, ви знаєте, що стало з тим рабом, який заховав один талант. Добре, якщо зберіг хоч те, що було...

Наше завдання – використовувати сьогодення. Те, що ми маємо зробити сьогодні, ми не зробимо завтра. Коли я ще вчився біблійному інституті, то ми, студенти, сиділи в кімнаті й розмірковували над словом: «Усе залежить від випадку й часу». Ми там сперечалися. Я був одним із тих, хто доводив, що це не так. А все-таки в  Божій справі є час і випадок. Пішов, попроповідував якійсь людині, а вона навернулася й привела з собою багатьох інших. А якщо не проповідував тій людині, то вона не прийшла й не привела нікого. Усе залежить від випадку й часу. Тож нехай Бог нам дасть благодать використати той час та можливості, які Він нам дав, на славу Божу. Бо цих можливостей уже не буде завтра. У народі кажуть, що один весняний день рік годує. Посадиш вчасно – і будеш мати результат. А не посадиш тоді, коли треба, то й не буде результату. Тому Хай Бог нас благословить, щоб ми завжди йшли за Господом і щоб знали волю Божу.

Іван Фещенко,
старший пресвітер церков Житомирської області



Додати коментар

Пожертвувати