П’ятидесятниця, а що далі?

16.07.2019
0
216

Як розвивалася Церква після того, як у день П’ятидесятниці учні отримали хрещення Святим Духом? Я говоритиму про те, що стосується нас — як виглядає наше духовне життя після отримання хрещення Святим Духом? Є три можливих сценарії. Перший — духовний рівень піде вниз, тому що найвища точка вже була досягнута. Другий — буде рухатися рівно, як рухався й до цього. Третій — ітиме вгору й даватиме вищі духовні переживання.

Ми розглянемо 24 години з життя першої церкви. Ця історія займає в Біблії 57 віршів, починається з третього розділу Дій апостолів і завершується четвертим. Петро та Іван йшли разом до храму о 9 годині (по-нашому — третя година дня). Там перед воротами сидів хворий чоловік. Він подивився на апостолів, надіючись щось від них отримати. Петро сказав: «Золота-срібла я не маю, а що маю, те даю!» Що ж мав Петро? Він мав дар зцілення. Чоловік оперся на ноги, став стрибати, увесь народ дивувався! Апостоли, користуючись нагодою, стали проповідувати. У Діях наведена коротка проповідь Петра, але, очевидно, вона була досить довгою. Бо сказано, що аж десь під вечір люди стали каятися. У другому розділі Дій покаялося 3 тисячі людей, а тут — 5 тисяч — через чудо, яке сталося з кривим чоловіком. Після цього прийшло начальство храму й заарештувало апостолів, мовляв, яке вони мають право тут проповідувати й зціляти. Ніч вони провели в тюрмі. На ранок зібралися священики, стали допитувати Петра та Івана. Побачили, що вони прості, некнижні, і вирішили відпустити їх, заборонивши проповідувати. Закінчується історія тим, що збирається вся церква і славить Бога.

Про що ж нам говорить оця доба з життя церкви? Хочу поділитися з вами чотирма простими принципами, які закладені в цьому короткому уривку.

Перший принцип: Святий Дух — Дух постійності. Якщо хтось із вас був у країнах Сходу, особливо в Ізраїлі, знає, що літо там —30-35ᵒC. У південноєвропейських країнах третя година дня називається «сієста» — на вулицях нікого не зустрінеш, усі ресторани зачинені, ніхто не працює, усі відпочивають. Що роблять Петро та Іван о 3-й годині? Вони йдуть на молитву!

Дехто вважає, щоб бути духовною людиною — треба бути спонтанним. Згадують Симеона, який був ведений Духом до храму. Але у випадку з Петром та Іваном вони не почули голосу: «Йдіть до храму!», вони йшли помолитися, тому що робили це завжди. З одного боку, потрібна спонтанність і чутливість до Святого Духа. Але, з іншого боку, потрібна й постійність. Про Ісуса написано, що коли Він прибув до Назарету, то «за звичаєм Своїм» суботнього дня зайшов до синагоги. Після таємної вечері Він пішов «за звичаєм» на гору Оливну. Також написано про Даниїла, що він тричі на день, незважаючи на царський указ, прихиляв коліна, відчиняв вікна в бік Єрусалима, як робив це й до того.

Важливо не впадати в крайнощі. Не потрібно чекати, щоб Дух вранці сказав: «Сьогодні — неділя, йди на богослужіння!» Святий Дух — дух спонтанності й дух постійності. Не будьмо супердуховними. «Петре та Іване, куди ви йдете? У цьому храмі лицеміри, які розп’яли Ісуса Христа!» Але вони йдуть. Йдуть, тому що постійні у своїй звичці молитися. А потім Дух дає й спонтанну дію — зцілення чоловіка!

Другий принцип: Святий Дух — Дух буднів. Коли апостоли підійшли до хворого, перше, що вони сказали: «Поглянь на нас». Тобто: «Подивися, хто ми є». Чоловік пильно подивився, чекаючи на милостиню. Але вони сказали: «Ні, ми не маємо грошей, але подивися на наc (подивися на наше життя)».

У Німеччині є такий рух, який називається «Віра по понеділках». Віра по неділях виглядає так: віруючі з’їжджаються в одне місце, щоб отримати натхнення від Святого Духа. Але віра по понеділках — це коли Дух діє на всякому місці, де кожен з нас перебуває. І дуже важливо, щоб наша віра не була лише «вірою по неділях». Але й — по понеділках, вівторках, середах…

Через близько 30 років після П’ятидесятниці апостол Павло написав Послання до ефесян. У ньому є один уривок, який складається з 24 віршів. Він починається словами «Не впивайтеся вином, але сповняйтеся Духом». Як саме? «Розмовляючи поміж собою псалмами, і гімнами, і піснями духовними, співаючи й граючи в серці своєму для Господа, дякуючи завжди за все Богові й Отцеві в Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, корячися один одному у Христовім страху…» І далі — це продовження, а не окрема думка: «жінки — коріться чоловікам, чоловіки — любіть своїх дружин, діти — слухайте батьків, батьки — виховуйте дітей, раби — коріться панам, пани — піклуйтеся про рабів». Це все — синтаксично цілісний текст, що дуже добре видно в оригіналі, але через те, що Біблія поділена на розділи та вірші, не відразу помітно. Якщо розібрати цей уривок граматично, то побачимо, що тут є один наказ — сповнятися Духом, і п’ять дієприслівників, які пояснюють, як це зробити: розмовляючи, співаючи, граючи, дякуючи, корячись. І далі — усе, що написано чоловікам і дружинам, батькам і дітям, рабам та панам, — стосується цього ж контексту, тобто це потрібно робити під впливом сповнення Святим Духом. Правильні стосунки — це ознака сповнення Святим Духом.

Ми говоримо про «віру по понеділках». Сповнене Духом життя — це коли ти йдеш після богослужіння додому, на роботу… І там через тебе діє Святий Дух. Так багато проповідується, як необхідно наповнюватися Духом, але це так мало впливає на наше реальне життя! Святий Дух — Дух буднів, Він приходить у нашу сім’ю, у наш шлюб, на нашу роботу! Він проникає до найменшої клітинки, до найменшої справи. Минулого року мені довелося провести 32 сімейні семінари від Аляски до Владивостока. І я помітив, що люди, які під час зібрання піднімають руки, славлять Бога, вигукують «Алілуя!», не застосовують почутого у своїх стосунках. Чи відчувають твої діти, дружина, що ти сьогодні був на богослужінні? Чи відчувають твої колеги по роботі, що ти наповнений Святим Духом? Петро сказав хворому: «Подивися на нас!» Я сьогодні говорю людям: «Якщо ти хочеш побачити християнство, приходь у мою сім’ю! Не слухай моїх проповідей, дивися на моє життя! Якщо моє повсякденне життя не переконає тебе, що я християнин, — гріш ціна моїм проповідям». Наше життя має проповідувати більше, ніж наші слова. Є така німецька приказка: «Якщо покаявся фермер, відчуває і корова в сараї!» Що це за дух, що діє лише 2 години під час недільного зібрання? Це не Святий Дух, це просто якісь емоції. Святий Дух пронизує все наше життя!

У Посланні до галатів йдеться про «плоди духа». Досі в богослов’ї точиться дискусія: писати «духа» з малої літери — як нашого духа, чи з великої — як Святого Духа? Я вважаю, що так і так правильно: наш дух під дією Святого Духа повинен давати ці плоди.

Коли відбулася реформація 500 років тому, її основною ідеєю була «ортодоксія», або «правильна віра». Але через 200 років цей рух занепав, і на зміну йому прийшов інший — пієтизм, який на перше місце поставив «ортопраксію» — «правильне життя». Мало правильно вірити, потрібно ще правильно жити!

Третій принцип: Святий Дух — Дух дарів. Петро сказав кривому: «Срібла-золота не маю, але, що маю, те даю!» Дві речі, які має чітко знати християнин, хрещений Святим Духом: чого я не маю і що я маю. Які саме дари Бог мені дав?

Ось кілька уривків із Біблії. «І одному він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, кожному за спроможністю його» (Мт.25:15). «Служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав, як доморядники всілякої Божої благодаті» (1Петр.4:10). «Кожному дається виявлення Духа на користь» (1Кор.12:7). «А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче» (1Кор.12:11). «Кожному з нас дана благодать у міру дару Христового» (Еф.4:7). Яке слово повторюється у всіх цих віршах? «Кожному»! Отже, кожен християнин, народжений згори і хрещений Святим Духом, має, як мінімум, один дар!

Досліджуючи Старий і Новий Заповіт, можна зауважити щонайменше 27 дарів: пророцтво, служіння, навчання, напучування, даяння, начальствування, благодійність, слово мудрості, слово знання, віра, зцілення, чудотворення, розпізнання духів, інші мови, вияснення мов, апостольство, сприяння, євангелізм, пастирство, проповідь, молитва, вигнання демонів, гостинність, музика, страждання, місіонерство, творчість. І один із них маєте ви, а дехто — по п’ять, по десять… І ви маєте знати, які саме, щоб сказати, як Петро: «Що маю, те даю!» І якщо ви думаєте: «Я не знаю, який у мене дар», то у вас проблема. Тому що не знаєте, ким ви є в Тілі Христа — оком, вухом, рукою... Не знаючи власних дарів, ми постійно будемо робити щось не те.

Павло каже: «Є різниця між дарами милости, Дух же той Самий. Є й різниця між служіннями, та Господь той же Самий. Є різниця й між діями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе. І кожному дається виявлення Духа на користь» (1Кор.12:4-7). Слово «дія», в грецькому тексті звучить як «енергія». Відповідно можна цей уривок розшифрувати таким чином: Бог дає особливий дар, який призначений для використання в особливому служінні й виробляє особливу енергію, помазання. Подивімося, як це працює. Уявіть, що ви знайшли свій дар, почали служіння, яке відповідає цьому дару. Перші два пункти — це наша задача. А третє — енергія — це Божа частина. Є люди, які намагаються з себе якусь енергію вичавити, але помазання приходить від Бога.

Буває, Бог дав людині дар. Але вона хоче виконувати інше служіння, їй не подобається той дар, що в неї є. І вона буде щось робити, старатися — але помазання не буде. Коли ізраїльський народ виходив із Єгипту і опинився в пустелі, Мойсей пішов до Господа, щоб отримати заповіді. Він сам не знав, скільки часу буде на горі. Тиждень його немає, два тижні… Що робити? Немає лідера! Хто замінить Мойсея? Аарон! Але він не був лідером, він був душпастирем, в нього було м’яке серце. Та народ поставив Аарона, а він не зміг відмовити. І коли неправильна людина опинилася на неправильному місці, це призвело до ідолопоклонства. Тому так важливо бути на своєму місці. Як багато людей працюють і працюють, не маючи успіху, і кажуть: «Потрібно ще більше молитися й поститися!» Але насправді потрібно шукати свій дар! Дехто каже: «Але ми хоч щось робимо!» Не треба «хоч щось», треба робити те, на що Святий Дух дає помазання й енергію! Інакше — ми заважатимемо в Божому Царстві, ми не будемо ефективними. «Що маю, те даю». А якщо цього не маєш, то не зможеш і дати.

Четвертий принцип: Святий Дух — Дух Ісуса Христа. Спочатку Петро сказав хворому: «Подивися на нас», а коли зійшлося 5 тисяч чоловік, каже: «Що ви дивитеся на нас?» Коли відбулося чудо, він переводить погляди з себе на Ісуса Христа: «Чого ви на нас позираєте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благочестям?» І коли потім перед синедріоном відповідав на запитання: «Якою ви силою чи яким ви ім’ям те робили?», апостол переповнився Духом і вказав на Ісуса. Закінчується історія тим, що церква молиться, труситься земля, всі наповняються Святим Духом і звіщають Боже Слово зі сміливістю.

Коли Ісус Христос розповідав про Святого Духа, то зауважив, що одною з Його дій буде — прославити Божого Сина. Коли приходить Святий Дух, то увага не на нас, навіть не на Самому Святому Духові — всю увагу Він переводить на Ісуса Христа. І вся ця історія говорить про Ісуса Христа, Він згадується 15 разів у цих 57 віршах. Він названий Назореєм, Святим, Праведним, Начальником Життя, Пророком, Слугою, Христом, Господом, Наріжним Каменем, Месією.

Велика проблема одарованих людей — коли Бог їх використовує, всю увагу звертати на себе. Після зцілення кривого покаялося 5 тисяч чоловік — 10% населення Єрусалима. Уявіть, що через вашу проповідь покаялося 10% населення вашого міста. Знаєте, яка спокуса приписати це собі? Але Петро та Іван ставлять в центр уваги Ісуса Христа і кажуть: «Дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати, коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса» (Дiї 4:29,30). Сьогодні багато людей ставлять себе в центр. Американський проповідник Гордон Макдональд колись сказав: «Протистій аплодисментам, які належать Христу!»

Якщо ти зараз думаєш: «Я ніколи не зможу досягнути такого рівня, як Петро та Іван», ти навіть не віриш, як Бог може тебе використати. Петро та Іван були звичайними рибалками, а через них приходили до Бога тисячі людей. Ми розглянули 24 години з життя першої церкви. І тепер я запитую: як виглядає твоє духовне життя? Для багатьох п’ятидесятників хрещення Святим Духом — найвище переживання, після якого духовне життя йде на спад. Ще добре, якщо воно тримається десь на середньому рівні. Але перша церква рухалася вгору! Ти — хрещений Святим Духом християнин, наділений дарами. Але хто є центром твого життя?

Лео Франк



Додати коментар

Пожертвувати