Народжений, щоб дати життя
Прихід Месії був передбачений Богом. Він говорив про це Сам у Едемському саду, говорив через пророків — і поступово готував до цього людство, відкриваючи йому певні істини. Адамові Бог сказав, що це буде насіння жінки. Авраамові Бог відкрив, що Месія походитиме з його нащадків. Якову Господь відкрив, що Спаситель походитиме з коліна Юди. Давидові було передречено, що Христос походитиме з його дому. Михеєві Бог відкрив, що це буде у Віфлеємі Юдейському, а Ісаї — що це буде саме від Діви.
Тобто Бог наперед готував людей, готував обставини, а Ісус ішов на цю землю, як про Нього було сказано у звої книги — тобто в Божому Слові. Ісус Христос ішов, щоб виконати волю Отця, здійснити все те, що Бог сказав наперед. Бо в книзі Єремії Господь каже: «Я пильную Свого слова, щоб справдилось воно» (Єр.1:12).
Народжений, а не створений
Люди по-різному нині дивляться на Різдво, по-різному тлумачать певні події. Але ми знаємо, що ще до Свого народження на землі Христос уже був. Є цілий релігійний напрямок, який стверджує, що Божий Син був сотворений перше від усякого створіння. А потім Бог Ним уже творив усе. Але Біблія не каже нам, що Ісус був сотворений. Вона стверджує: «Він є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива» (Кол.1:15). Він рівний Богові та єдиносущий (має одну природу) з Ним. Він не створений, Він — Творець. «Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, усе через Нього й для Нього створено! А Він є перший від усього, і все Ним стоїть» (Кол.1:16-17). Він є Альфа і Омега, Початок і Кінець, як пише апостол Іван.
У Посланні до євреїв сказано, що в останні дні Бог говорив до нас через Сина. А сином можна назвати лише того, хто народжений від нас. «Кому бо коли з Анголів Він промовив: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив! І знову: Я буду Йому за Отця, а Він Мені буде за Сина!» (Євр.1:5).
Із Євангелії від Івана ми дізнаємося, що Ісус до Свого народження був у лоні Отця. «Ніхто Бога ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був» (Ів.1:18). Тому що Христос, як сказано у Посланні до євреїв, «не Сам Він прославив Себе, щоб Первосвящеником стати, а Той, що до Нього сказав: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив» (5:5).
Народжений виконати волю Отця
І прийшов Христос на землю тому, що такою була воля Отця: «Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував. Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав. Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!» (Євр.10:5-7).
Людям, які слухали Ісуса, особливо релігійним лідерам, було дуже важко сприйняти слова Христа. Якось вони завели з Ним у храмі діалог: «І сказали до Нього юдеї: Тепер ми дізнались, що демона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік. Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе? Ісус відповів: Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш. І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, і слово Його зберігаю… А юдеї ж до Нього сказали: Ти й п'ятидесяти років не маєш іще, і Авраама Ти бачив? Ісус їм відказав: Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, Я є».
«Я є» або «Я — сущий» — це ім’я, з яким Отець Небесний відкрився Мойсеєві у палаючому кущі. І те ж сказав про себе Ісус, у відповідь на що його слухачі схопили каміння, щоб Його побити. Вони не могли зрозуміти, що перед ними справді Сущий — Той, Хто є, Хто був від початку. Так сказав про Себе Христос.
Народжений принести спасіння
Одна з найважливіших причин, чому Христос прийшов на цю землю, — покликати грішників до покаяння (див. Мт.9:13). Але хто той грішник? Апостол Павло, будучи дуже релігійною людиною, яка вчилася Божого Слова, каже: «Вірним і гідним усякого сприйняття є слово, що Ісус Христос прийшов у світ, щоб спасти грішників, серед яких першим є я» (1Тим.1:15).
Після зустрічі з Христом Павло зрозумів це. А до того він думав, що знає Бога, живе відповідно до Його Слова, служить Господу. Павло був тим, хто потрапив до нечисленної групи учнів Гамаліїла, бо зазвичай тодішні вчителі не мали багатьох учнів. Вони обирали кращих із кращих. Тобто він був доволі зразковим юнаком, але лише тоді, коли зустрівся з Ісусом, зрозумів свою істинну природу.
Ми часто бачимо, що треба покаятися іншим людям, але не нам. Апостол Павло до свого навернення думав так само. Але, зустрівшись із Ісусом, пережив Божий доторк до свого серця та написав, що є тим першим грішником, який потребує спасіння від гріха.
Зустріч Ісуса з Павлом була дивовижною. Він аж осліп, коли Господь явився йому на дорозі в Дамаск. І там Павло запитав Господа, що йому далі робити. Христос сказав йому, куди йти й кого покликати, щоб отримати прозріння. І Павло зробив це. Саме тоді він наочно зрозумів, що означає повірити.
Увірувати — означає прозріти, побачити себе очима Бога. І зрештою отримати вічне життя, яке буде дане тим, хто повірує (див. Ів.3:16). І це істинне прозріння може дати людям лише Слово Боже.
Ми не раз молимося: «Боже, приведи людей до церкви, дай їм покаяння, дай спасіння». Але як, коли це відбувається? Та тоді, коли ми проповідуємо про спасіння, коли говоримо людям про Христа, коли запрошуємо їх на зібрання, щоб вони почули Слово Боже. Бо спастися без проповіді неможливо.
Проте дуже важливо бути уважним, щоб чути те слово, яке звучить до тебе. Можна бути на зібранні, слухати — і не чути, що говорить Бог. Коли апостол Павло проповідував у Филипах, то на зібранні біля річки була одна жінка, «що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір». Про неї сказано, що «Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив». І це привело до того, що вона та її дім охрестилися (див. Дії 16:15).
Як ми знаємо, «той, хто увірує і охреститься, — буде спасенний». Але, як бачимо з прикладу Лідії, цьому передує уважне слухання Божого Слова. Тобто, щоб народитися згори від Духа, треба, щоби було зачаття від Духа — від Божого Слова. Тому нам — тим, хто звіщає Євангелію — дуже важливо пильнувати, чи не занадто багато тілесного в нашому служінні. Бо коли ми плотськими методами зачинаємо духовне народження, народжується тілесне й зростає тілесне. Але коли відбувається зачаття від Духа, коли Слово Боже, живе та тривале, входить у серце людини, воно відроджує її дух, породжує в ній нове духовне життя.
Отже, Христос прийшов спасти грішних. І з них, як каже апостол Павло, «перший то я». Чи можеш ти нині чесно поглянути у своє серце й сказати, що ти є тим першим із грішників, якого прийшов спасти Христос? Якщо так, то ти блаженна людина.
Народжений, щоб підтримувати
Ісус і нині не змінився. Він дотепер кличе не праведників, а грішників до покаяння. І коли людина визнає, що вона грішна й потребує Христа, то Спаситель прощає їй гріхи й просвітлює очі її душі, щоб вона могла бачити світло життя в тій темряві, яка нас оточує.
Ісус прийшов, щоб дати нам життя і життя з «подостатком» (див. Ів.10:10). Христос дає нам життя, тому що Він Сам є життям. І хто має Сина Божого, той має життя. Тож коли ми приймаємо Христа у своє серце, життя Його входить у нас, ми стаємо живими для Бога. І коли наше земне життя прийде до завершення, ми знаємо, що будемо жити, бо Він є Воскресінням і Життям.
Тому, роздумуючи про народження Христа та Його велике служіння на цій землі, будьмо все більше й більше вдячними Йому за те, що Він прийшов на цю землю, полюбив нас, відкрився нам, виконав волю Небесного Отця, звершивши все, що було наперед сказано про Нього. Тож ми не маємо сумніву, що все те, що Він говорив на землі про Свій другий прихід, також буде виконано. Але будьмо готовими до цього! Запитуймо себе завжди: чи готовий я? Дбаймо про те, щоб пізнавати Його Слово й жити так, як воно вчить.
Світ колись не чекав приходу Христа. Одиниці чекали цього. Ми нині як церква очікуємо, що Христос прийде вдруге. Правда, нам іноді здається, що Він бариться, але робить Він це тому, що не хоче, щоб хто загинув. Він і дотепер закликає людей прийти до Нього, стати Його рабами, про яких сказано, що вони будуть там, де їхній пан. Проте наше завдання — виконувати волю Господаря.
Нам іноді здається, що коли ми прийдемо до Господа, то Він очікуватиме він нас чогось такого, чого ми не зможемо виконати. Нам здається, що ми маємо так багато від чого відмовитися. І через це наше серце може огортати страх. Але ангел у день Різдва сказав людям: «Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк.2:10-11). І якщо ти живеш із Христом, якщо ти віруєш у Нього, то будь сміливим і впевненим, що Він тебе проведе. Він буде з тобою і дасть тобі неземну радість і все, чого потребує твоя безсмертна душа.