Церква в епоху Google

30.12.2017
0
164

Наша епоха — епоха ХХІ століття вже названа цифровою. Я хотів би поговорити про те, як християнам реагувати на сучасні технології й особливо на таку сферу, як інтернет, яка замінила собою безліч інших сфер, із яких ми раніше черпали інформацію. Нині, маючи доступ до інтернету, ми маємо доступ до такого об’єму інформації, як наші батьки за двадцять років. І це впливає на нас, навіть якщо ми цього не усвідомлюємо.

Я не говорю, що сучасні технології — це погано. Я говорю про те, що ми повинні навчитися з цим жити. Колись, як були особливо популярними книги, більш консервативні релігійні діячі казали: «Треба знищити ці книги. Вони розтлівають молодь! Інформацію треба передавати з уст в уста». Це нині звучить смішно. Ще мої батьки мені розповідали, що, коли з’явилося радіо, багато хто казав: «Це демон. Його треба знищити». Сьогодні ми сміємося з цього, але інші речі приходять у наше життя і стають його частиною. Я не знаю, чи змогли б осягнути люди минулого століття, що таке блютуз і вайфай, але ми користуємося цим. Час змінюється, і ми повинні йти в ногу з часом, але, як хтось сказав, не в ногу зі світом.

Я активно користуюся інтернетом, займаюся багатьма онлайн-проектами серед молоді, беру безпосередню участь у створенні та роботі багатьох сайтів. І часто стикаюся з тим, що молоді люди звертаються до мене онлайн, щоб висповідатися у своїх гріхах. Я не раз запитував: «А чому онлайн?» І люди відповідали, що їм соромно про це говорити віч-на-віч. Вони вважають, що, якщо прикритися віртуальною ширмою, їм буде легше. Це одна з особливостей мислення нашого часу.

Ще однією особливістю є наше сприйняття. Нині ми почали думати картинками. Наприклад, у газеті 1980-х років ми побачимо багато тексту й декілька ілюстрацій. Нині навпаки. Великі ілюстрації — і мало тексту.

Раніше були величезні накопичувачі інформації. Потім вони зменшувалися, удосконалювалися. Але нині все зводиться до того, що навіть флешки відживають своє. Невдовзі вся інформація зберігатиметься лише онлайн. І, як дехто вважає, це чудова платформа для приходу Антихриста — створення глобальної мережі, яка все контролюватиме. Великі компанії, такі як Гугл, Фейсбук й інші, працюють над тим, щоб над усім світом поширити покриття безкоштовним інтернетом. Вони планують зробити це до 2020 року.

Отже, наше життя стрімко розвивається, і ми повинні навчитися правильно реагувати на це. Та чомусь, стикаючись із різними життєвими моментами, займаємо позицію страуса — ховаємо голову в пісок, наче це нас не стосується. Дехто намагається відсторонитися від цього — мовляв, ми не купуємо айфонів, не підключаємо інтернету, тому це не про нас. Друга позиція — та якось переживемо, все переживали — перечекаємо й це. Коли-небудь і це мине.

Але як же нам правильно реагувати? Як нам навчитися правильно користуватися тим безміром інформації, який потрапляє на наші очі й намагається полонити наш розум? Безумовно, позиція стороннього спостерігача тут недоречна. Нам варто виробити стратегію життя в нашому часі.

Апостол Павло пише: «Бо з’явилась Божа благодать, що спасає всіх людей і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожності і світських пожадливостей, жили помірковано, та праведно і побожно в теперішньому віці» (Тит.2). Наші батьки вчилися жити у своєму віці. У них були свої небезпеки, свої спокуси. Перед нами свої виклики, які часто набагато складніші, і ми повинні їх правильно оцінити.

Нині через інтернет ми можемо активно проповідувати Євангелію. Наприклад, людей в Індії, які не мають змоги відвідувати школи, через інтернет вчать читати, писати. Але разом із тим інтернет завдає немало зла — поширення порнографії, розвиток тероризму, який координує свої дії і втілює свої ідеї саме через інтернет. І ми, як Церква, повинні зрозуміти: де у всьому цьому ми, де наше місце? Ми маємо для цього Божу благодать, яка, як каже Павло, спасає і навчає. Ця благодать, яка дарована нам, зсередини навчає нас, як нам поводитися ззовні. Іноді ж ми робимо помилки ззовні, тому що не прийняли Божої благодаті всередину. Божа благодать допомагає нам відмовитися від пожадливостей і праведно жити в теперішньому віці.

Пам’ятаєте слова Христа: «Не благаю Я, щоб Ти їх забрав від світу, але щоб зберіг їх від злого» (Ів.17:15). Тобто, перефразувавши, Христос не благав, щоб Бог забрав нас від інтернету, але щоб там зберіг їх від злого. Можливо, ці слова б так і звучали, якби Христос жив у нашу епоху.

Я не раз чув роздуми братів: «А чи був би Христос в інтернеті, якби жив тепер?» Читаючи Писання, бачу, що Христос був там, де були люди. І навіть такі люди, за спілкування з якими його засуджували. Але Свою місію Він окреслив: «Я прийшов для хворих, щоб їх зцілити». Ми ж чомусь часто зупиняємося на такому богослов’ї: «Прийдіть до нас — і ми вас навчимо, як правильно жити». Хоча Христос велів: «Ідіть і навчіть!» Ісус закликає бути серед людей.

Я не раз молився з людьми молитвою покаяння онлайн. Люди плакали, каялися, згодом телефонували, просили зустрітися реально. Але все починалося з інтернету, віртуально, коли помічав позитивну реакцію на інформацію, якою ділився з іншими. Це наш час, і від нього ми нікуди не втечемо.

Візьмімо, наприклад, Мойсея. Певний час він виховувався в домі своєї матері, а потім уже в домі дочки фараонової. Але мати зуміла навчити його так, що коли прийшов йому час робити вибір, він обрав краще страждати зі своїм народом, ніж бути у домі фараона. Отже, якщо повернутися до питання, яке ми розглядаємо, з цього прикладу випливає висновок: основне не заборона, а навчання, зокрема й самого себе. Тому важливо не забрати з рук телефон, а навчити дитину чи самого себе правильно використовувати його. Апостол Павло каже: «Усе мені можна, усе дозволено, але не все корисно». І нам варто дослідити, що ж саме некорисно. Варто зрозуміти, що може мене очікувати, коли я перейду по тому чи іншому посиланню. Якщо поставити заборону, то діти, особливо підлітки, знайдуть спосіб її порушити.

Правила користування інтернетом

1. Будь господарем свого часу.

Ніколи в історії людства так безглуздо не вбивався час, як у ХХІ столітті. Безконечне перемикання, безконечне гортання стрічки новин — це входить у наш світогляд. Ми звикли до постійної зміни картинки. І нам важко навіть у церкві висидіти дві години, тому що картинка весь цей час не змінюється. Люди втрачають уміння концентруватися на чомусь одному протягом тривалого часу. Наш мозок звикає до швидкого мислення, але не глибокого.

Псалмоспівець же каже: «Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!» (Пс.98:12). Отже, цьому треба вчитися. Проведіть експеримент протягом п’яти днів, щоб визначити, скільки часу у вас йде на інтернет. Зазвичай на служіння ми стільки часу не виділяємо. Над цим варто замислитися й почати вчитися цінувати час, бо дні лукаві.

2. Будь пильний, серйозно стався до вибору співрозмовника.

Інтернет — це місце, де є небезпека вступити в групу з такими людьми, з якими в реальному житті не хотіли б мати нічого спільного. Це можуть бути атеїсти, збоченці, маніяки. З ними перетнутися можна на чатах, форумах, просто на якихось сторінках. Іноді навіть зовсім нібито невинні розмови змінюють нас у гірший бік. Іноді ми просто переглядаємо, спочатку ніби з осудом, але потім картинка здається вже нам звичною. Або ж навпаки — ми починаємо бачити бруд чи гріх там, де його немає, починаємо неадекватно оцінювати інших людей, світ і Церкву.

Тому приглядайтеся до своїх співрозмовників: з ким ви спілкуєтеся, чиї фотографії дивитеся? Апостол Павло радить: «Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!» (1Кор.15:33).

3. Будь чистий.

Не дозволяй інтернету ввести тебе в гріх. 30% інформації в інтернеті — порнографічного характеру. Певною мірою інтернет нагадує Содом — місто, де люди роблять, що хочуть і як хочуть. І при цьому ніхто там не робить прибирання. Тобто ми ніби заходимо на великий смітник. Звісно, знайти там можна й щось хороше, але, шукаючи його, ми можемо наштовхнутися на купи сміття й загрузнути.

І у нас, християн, є три можливі варіанти, як поводитися в цьому Содомі. Можна прийти туди з проповіддю Євангелії і триматися осторонь від решти, що дуже непросто. Можна, як Лот, прийти в Содом, побачити там щось добре й оселитися. А можна взагалі відсторонитися від цього й насолоджуватися життям у реальності.

У псалмах сказано: «Не поставлю я перед очима своїми речі нікчемної, діло відступства ненавиджу, не приляже до мене воно» (Пс.100:3). Наші очі — це той орган, який найлегше може ввести нас у спокусу. Тому пильнуйте, на що або на кого ви дивитеся. Це формує ваше світосприйняття. І щоб воно залишалося чистим, ми повинні дивитися на те, що чисте.

Апостол Павло закликає: «Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!» (1Кор.6:20).

4. Будь серед людей

Самотність — це час спокус. Коли ми заходимо в інтернет, у нас складається враження, що довкола нас багато людей, багато друзів, є з ким посперечатися. Але в той же час ми залишаємося самотніми. Це породжує порочне коло, з якого людина не може вибратися. Передусім складається враження, що тобі все можна, що тут усе твоє, усе доступне. Також, бачачи гарну картинку життя інших (не завжди реальну), людина починає впадати в депресію («Я так не живу і ніколи не житиму!»). Звідси невдоволення, заздрість, руйнування сімей, непорозуміння між батьки й дітьми. Разом з тим, тут ніхто нас не контролює, не дисциплінує і, зазвичай, навіть не знає.

Хто ви, коли вас ніхто не бачить? Інтернет — це час, коли ти сам. Він дає тобі можливість жити подвійним життям. Ти можеш зареєструватися під різними іменами, сформувати різні образи, будучи одним для друзів, іншим для членів церкви, ще іншим — для знайомства чи спілкування з незнайомими людьми. Це свого роду лукавство.

Щодо цього апостол Павло каже: «Але ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'явленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом» (2Кор.4:2).

Є ж такі люди, які створюють, так би мовити, офіційну сторінку для пастора й батьків, а мають ще іншу під вигаданим іменем, де поводяться зовсім по-іншому. Але Бог бачить таємне й віддає явно. Тому не забуваймо, що від Того, перед Ким ми ходимо, не можна сховатися навіть у широких просторах інтернету.

Нині настав час, що ми повинні особисто прийняти виклик і навчитися протистояти лукавству, безконтрольності, вседозволеності. Ми маємо особливо пильнувати, щоб не позбавити себе Божої благодаті, «щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим» (Євр.12:15).

5. Будь незалежним

Це, напевно, найскладніше, тому що дуже часто люди не визнають факту своєї залежності від інтернету. Ця залежність бере свій початок від наших потреб, зокрема від найвищих потреб, — потреби в повазі та потреби в самовираженні. Тобто наша залежність від інтернету ґрунтується на постійній потребі заявляти про себе, вказувати на свою винятковість та надзвичайність. І саме цим диявол спокусив Єву: «Заяви про себе, стань, як Бог!» І через гріх наше самовираження часто базується на гордині.

І оскільки наші вищі потреби не мають межі задоволення (тоді як нижчі потреби, зокрема, у їжі, доволі обмежені), нам буває важко спинитися, не прагнути самовиразитися.

Разом із тим, усе, що ми шукаємо в інтернеті, зберігається, і нам надходять реклами саме того, що ми шукали. Тобто інтернет служить для задоволення наших потреб, а також для формування нових потреб. І це безкінечний процес, у який дуже легко втягнутися й дуже важко вибратися.

Але, знаючи про наше прагнення до самовираження, апостол Павло каже: «Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив» (Рим.12:3).

Невідроджена людина вимірює себе світськими стандартами: багатством, становищем, статусом. Християнин же бачить власну обмеженість і розуміє, що без Божої благодаті Він просто грішник. Віра дає нове мірило, наділяє нас новим статусом — повної залежності від Бога. І тоді ми можемо хвалитися, як апостол Павло, хіба тільки немочами, а все решта — то не ми, а та Божа благодать, яка є в нас.

Ми нікуди не дінемося від інтернету. Проте ми повинні навчитися жити з цим, навчитися мудро користуватися цим досягненням людства, щоб зберегти себе чистими й залишатися вільними.

Андрій Ходорчук, Молодіжна конференція УЦХВЄ Волинської області,
м. Луцьк



Додати коментар

Пожертвувати