Чи ти послідовник Христа?
«Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний для звіщання Євангелії Божої… А гелленам і чужоземцям, розумним і немудрим я боржник. Отже, щодо мене, я готовий… звіщати Євангелію. Бо я не соромлюсь Євангелії, бо ж вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові» (Рим.1:1, 14-16).
Послідовник Христа — Його раб
Апостол Павло, відрекомендовуючись, називає себе рабом Христа. Раб згідно з Писанням та історією — це людина, яка не має своєї волі та своїх бажань. Вона має вухо проколоте, бо так у Старому Заповіті таврували рабів. Раб Ісуса Христа також має на собі Його тавро — особливу відмітку. Людина, яка отримала спасіння, прощення гріхів і вічне життя, має на собі знак. Нещодавно в одній зі світських організацій я потрапив на прийом до однієї дівчини. «Віруюча», — подумав одразу. І за якийсь час вона каже мені: «Я зрозуміла, що ви віруючий». — «Я теж», — відповів. Ми відчули це, хоча на наших чолах не було жодного знаку, вухо не було проколене й тавро не випалене, як колись це робили рабам. Утім ми раби — раби Ісуса Христа. І ми не маємо жити за власним баченням та волею. Моє бажання, моє ходження, моя праця, моє теперішнє і майбутнє — тільки Бог. Я раб Ісуса Христа.
Послідовник Христа — покликаний
Павло називає себе покликаним апостолом. І насправді ми всі покликані до певного служіння — хтось навіть до апостольства. Може, я ставлю надто високу планку. Але далі Павло пояснює коринтянам: якщо для інших я не апостол, то для вас, у Коринті, я апостол, тому що печать мого апостольства — ви в Господі, навернені люди. Слово «апостол» означає — місіонер, посол, посланець. Ці всі слова — синоніми, які мають однакове значення. Це людина, яка має відповідну місію. Апостол Павло каже: «А я вибраний і покликаний для визначеної цілі, а ця ціль — сповіщати іншим людям Євангелію, сповіщати Слово Боже, слово Євангелії». «Ви вибрані, — додає апостол Петро, — ви рід Божий, колись ненарод, а тепер народ Божий…» Що характеризує людину, яка вибрана Богом, прощена, спасенна? Вона «покликана звіщати чесноти Того, хто покликав… із темряви до дивного світла Свого». Кажуть, чим більше черпати воду з криниці, тим смачніша й чистіша стає в ній вода. Чим більше я віддаю ту благодать, яку отримав, іншим людям, тим продуктивніший я для Божого Царства й корисніший у тілі Христовому — у Церкві.
Послідовник Христа — Його боржник
Понад 30 років тому зі мною у пожежній частині працював один хлопець. Якось він узяв у мене в борг певну суму — приблизно половину зарплати. Зарплата була невисока, але не відмовив йому, хоча гроші й самому були потрібні. Я тоді розумів десь глибоко в душі, що він не віддасть. Він із місяця в місяць обіцяв мені повернути борг, але так і не повернув. Потім я звільнився з роботи. Минуло років з десять, йду я містом і бачу: назустріч прямує цей чоловік. Ми зустрілися поглядами. Він різко опустив голову, повернув її вбік, ніби мене не бачить. І раптом став переходити на протилежний бік вулиці. Голову підняв догори, ніби кудись дивиться, і пішов, пішов, пішов. Я зрозумів: почуття вини навіть через такий час не давало людині спокою.
Апостол Павло каже: «Я винен, я боржник, я маю борг перед греками — інтелектуалами, освіченими людьми. Я боржник і варварам — тобто поганам. Я готовий проповідувати і вам, римляни, бо не соромлюсь Євангелії». Я не просто винен 100 чи 200, чи 1000 грн. Я винен навіть не багатьом, а всім. Уявляєте собі? Усім, кого зустріну на вулиці. Коли поїду закордон і зустріну там якусь людину, то і їй я винен. Це особливе почуття боргу, яке жило в апостолі, не давало йому спокою: «Ми припливли, ми відпливли, ми пішли, ми прийшли. Ми в Юдеї, а потім у Греції, а потім у Коринті, а потім у Македонії, а потім у Іспанії…» Павле, чи тобі більше за всіх потрібно? «Я винен. Мене підганяє борг». Це Святий Дух, Який увійшов одного разу в наше життя, поселився в нас, делікатно нагадує про це. Хтось із теологів сказав: «Кількість місіонерів або євангелістів повинна відповідати кількості людей, які хрещені Святим Духом». Пам’ятаєте, що сказав Ісус до учнів: «Не відлучайтеся від Єрусалима, чекайте обіцяного, тому що Дух Святий зійде на вас, і ви станете Моїми свідками». Хай допоможе нам Бог мати в собі це святе відчуття боргу, яке не дає спокою. Можливо, ми не поїдемо в Іспанію чи Македонію, але можемо віддати свій борг там, де ми живемо — людям, які ще не знають Бога. Ми покликані бути свідками й представляти Ісуса Христа так, щоб люди могли зрозуміти, Яким є Бог.
Послідовник Христа готовий до проповіді Євангелії
Що означає бути готовим? Я вже згадував, що працював у пожежній частині. Завдання пожежника — бути готовим, коли зазвучить тривога, зірватися зі свого місця та в лічені секунди потрапити в автомобіль. До речі, нам навіть заборонялося знімати взуття. Пожежник, якщо й відпочиває, має бути взутим. І мені це дуже перегукується з Посланням до ефесян, де Павло каже: «хай наші ноги будуть взуті в готовність благовістити». Ми, як ті пожежники, маємо бути завжди готовими проповідувати Євангелію миру. Сьогодні постійно шукаємо молодих людей у місіонерську школу, тому що є величезна потреба в працівниках. Утім готовність інколи перебиває плоть. Можна було б, хотілося б, але… І знаходимо безліч причин для відмови. Дозвольмо Святому Духу взути наші ноги в готовність служити людям — кожен на своєму рівні, відповідно до свого покликання. Хай наша молитва буде такою: «Боже, дай мені відчуття боргу й готовності більше й більше, щоб це відчуття ніколи не пропадало в мені».
Послідовник Христа не соромиться Євангелії
Апостол заявляє: «Я Євангелії не соромлюсь!» Отже, є люди, які соромляться Євангелії, ніби ігноруючи те, що вона — Божа сила на спасіння кожному віруючому, всім, кого вона досягне. Я ще не зустрічав міцних широкоплечих хлопців, які би соромилися своєї фізичної сили. Мабуть, це нормально. А тут ми говоримо про силу Євангелії, про силу Божу. І її чомусь інколи недооцінюємо. Я спілкувався з людьми, які розповідали: «Мені засвідчили про Бога багато років тому, і це було в моєму серці. Я з цим ходив і жив. Аж потім насіння проросло добрим пагінцем. І тепер я прощений, спасенний Господом!» Євангелія дає людям шанс. І сьогодні вона, як ніколи, потрібна людям, які в тривозі, переживаннях, які багато втратили, які шукають порадників. І ми, Церква Ісуса Христа, спасенні та прощені Богом, покликані робити все для того, щоб інші почули Євангелію — проповідувати, молитися за проповідників, жертвувати фінанси. А знаєте чому? «Бо хто Мене та Моєї науки соромитиметься в роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй…» — сказав Ісус Христос (Мр.8:38). Євангелія, як каже апостол Павло, — це сила Божа. Цією силою поділися з іншими людьми. Віддай ту благодать, яку отримав від Господа, — і будеш блаженний, і відчуєш раптом, що ти — той інструмент, яким користується Господар.